Небо наша вітчина

Сидір Воробкевич

На земли ми тут лиш гості,

Бо спокою тут нема,

Без устанку там нас тягне

Серце наше і душа,

Де крилаті херувими

Милозвучними, чудними

Пісньми Бога величають,

Його славу повідають.

Тут на світі нам минають

Хутко, прудко наші дни,

Тут життя, хоч і красненьке,

В’яне мов той цвіт весни:

Лиш там будем вічно жити,

Тішитися, веселити,

Де ангели херувими

Хвалять Бога со святими.

Сей світ повний недостатку,

І печалі і гризот;

Там лиш сльоза висихає,

Де на хмарах Саваоф

У ліпоті величавій

І святій, чудесній славі

На престолі всім кермує

І над миром всім царствує.

На високім, синім небі

Там правдива вітчина,

Там сліз, болесті і смутку,

Там журби, туги нема.

Тому всі ся враз стараймо,

Бога творця всі благаймо,

Щоби там ся нам добити,

В тій вітчині вічно жити.

На ці слова С. Воробкевич склав і музику, створивши пісню.

Пісня узята із співаника для народних шкіл, зладженого Воробкевичем.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 89 – 90.

Лист на сайт