Чуття єдиної родини

Т.Бойко, М.Мосенжник, спеціальні кореспонденти «Київської правди». Поліський район

Репортаж

Спокій, порядок і організованість забезпечують комуністи

Наш невеличкий старенький автобус, проминувши нарядні вулиці Києва, прямує на північ області, туди, куди звернуті сьогодні погляди людей всієї країни, прикута увага, часом, на жаль, аж ніяк не з кращих намірів – усього світу.

На Чорнобильській АЕС трапилась біда – і радянські люди поспішили на допомогу. Це «чуття єдиної родини» ми відчуваємо тут буквально на кожному кроці.

Багато про що може розповісти дорога. Вона по-особливому прибрана і вимита, обабіч неї квітує у всій своїй нестримній розкоші українська весна. Сьогодні цей порядок і чистоту диктують суворі обставини, і поливальні машини з київськими номерами по-діловому снують північними магістралями. Блимає синій вогник, розбризкується по обидва боки машини веселка. З вікна кабіни визирає молодий хлопець у спеціальному темному костюмі, білій шапочці. Посміхаючись, привітно піднімає руку.

Село Термахівка. Зупиняємось біля зеленого вагончика. Поруч стоїть машина швидкої допомоги. Це – один з контрольно-пропускних пунктів, обладнаних на дорозі. Молодший сержант Володимир Олександрович Позняк – інспектор дорожньо-патрульної служби з Чернігова – працює тут четверту добу. Медичний працівник Чернігівської швидкої допомоги Василь Титович Романенко, пильно перевіривши дозиметром червоні «Жигулі» і пасажирів, підходить до нас. Так, вони з Чернігова, чотири медики і два водії, тут уже не перший день, а раніше, дві доби, працювали у Чорнобилі. «Обстановка нормальна», – впевнено говорить він.

Ці слова «обстановка – нормальна» ми чули потім багато разів. Але недарма кажуть: краще один раз побачити, ніж сто – почути. Тож розказуємо те, що бачили.

У Поліському, просто на будинку райкому партії, поруч з оголошенням про дислокацію штабів і підприємств, про те, де, на якій вулиці розмістилася та чи інша організація Чорнобильської АЕС, нашу увагу привернуло яскраве повідомлення про те, що сьогодні тут виступають колективи художньої самодіяльності з Києво-Святошинського району, у Будинку культури – артисти Укрконцерту, а на танцювальному майданчику – вечір відпочинку.

Нормальна обстановка, звичайний день. Тільки в усьому помічаєш більше зібраності, наче строгості на обличчях, і то там, то тут бачиш людей у спеціальних білих костюмах, на яких поглядають із повагою – вони працюють на АЕС.

Як і з першого дня, коли трапилася аварія, сьогодні пильно стежать за порядком працівники міліції, виявляючи справжню мужність і героїзм. Постійно на службі медичні працівники – провадять профілактичні обстеження жителів, уважно контролюють стан повітря, води, продуктів – роботи у них багато. Навіть працівники служби побуту з інших районів області визвались поїхати допомогти, чим можуть, людям, які змушені були залишити власні оселі.

На одному з подвір’їв селища розмістилися з своїм товаром працівники Фастівського та Переяслав-Хмельницького райпобуткомбінатів. Вони привезли взуття, трикотаж, у широкому асортименті швейні вироби.

Приймальниця комплексного приймального пункту села Велика Снітинка Ганна Степанівна Піпко – уважна, привітна, зібрана. Каже, що охоче визвалась приїхати сюди, задоволена, що товар подобається покупцям, а вони привезли його на 16 тисяч карбованців, рада, що і вона допомагає людям у цей скрутний для них час. Ось до неї підходять із відібраними речами дві симпатичні жінки у білих спецівках. Навіть у цьому вбранні вони виглядають досить елегантно. Що значить – жінка є жінкою. Галина Петрівна Рикова – інженер Чорнобильської АЕС, нині працює у відділі кадрів штабу, її подруга Таїсія Сергіївна Щоглова – там же, друкаркою. Розповідають, що їх розмістили по приватних квартирах – люди зустріли сердечно, щиро, вони житлом задоволені, харчуються в їдальні.

– Як з медичним обслуговуванням? – перепитує Галина Петрівна. – Не знаю, аналізи ми робили, а до лікарів не зверталися. Просто не було потреби.

Чіткість, порядок, спокій. Хто забезпечує їх у цій складній ситуації, в якій опинився і Поліський район, що прийняв до себе багато людей і організацій з Чорнобиля?

Вони працюють цілодобово і розміщаються в одному приміщенні – Поліський районний і Прип’ятський міський комітети Компартії України. Тут же – члени координаційної групи обласного комітету партії, які організовують і координують усю роботу, постійно зустрічаються з людьми на місцях, у трудових колективах, роз’яснюють обстановку. Очолюють їх секретарі, завідуючі відділами обкому партії. У дні тривоги люди особливо уважно прислухаються до слова партійного працівника, і в обкомі партії це враховують нині в першу чергу.

Микола Григорович Лобас – працівник сільськогосподарського відділу обкому партії тільки-но прибув з господарств району, стисло, по-діловому доповідає обстановку, яку характеризує в основному нормальною, говорить про потреби, запити людей на місцях. Нас цікавить їх настрій.

– Настрій – нормальний, трудовий. Місцеві жителі, прийнявши до себе переселенців, як і раніше, трудяться на полях, на фермах, ведуть обробіток посівів. Весна, роботи багато. Тому і переселенці, які не зайняті на своїх основних роботах, включились у колгоспні клопоти, – говорить він.

Так, люди трудяться, справді, героїчно. Нещодавно бюро Поліського райкому партії схвалило ініціативу працівників ферм № 4 і № 5 радгоспу «Володимирівський», які переглянули раніше взяті зобов’язання і дали слово довести надої від корови до трьох тисяч кілограмів молока. Почин підтримали інші тваринницькі колективи. Досить сказати, що в нинішній, досить нелегкий час район іде з плюсом по молоку на один кілограм проти минулого року. 27 з’їзд поставив серйозні завдання, їх треба виконувати. А радянські люди знають: якщо хтось потрапив у скруту, то інші мають не тільки допомогти, а й взяти на себе більшу ношу. Приклад, як і завжди, показують комуністи. І місцеві, і приїжджі. Комуніст робітник АЕС Анатолій Максимович Горбунов самовіддано трудиться нині на будівництві сіносховища, чимало добрих слів ми почули про позаштатного працівника оргвідділу Прип’ятського міськкому партії Федора Федосійовича Левчука та багатьох-багатьох інших. Не до брудних «західних голосів» прислухаються люди, а вчувають слова комуністів, з них беруть приклад. Тому і працюють, і живуть спокійно.

Секретаря Поліського райкому партії Галину Петрівну Клоченок ми теж застали на роботі. По-святковому вдягнена, із зачіскою, як завжди підтягнута, привітна, тільки тіні під очима видають втому. Розповідає, як усе було. Одразу після аварії по місцевому радіо було оголошено звернення райкому партії, райвиконкому до жителів району виявити гостинність і щедрість до приїжджих, створити їм усі умови для життя і роботи, подбати в першу чергу про дітей, жінок, людей похилого віку.

Щастям світяться обличчя молодих – Олександра Микитенка – директора Млачівської восьмирічної школи та його нареченої Алли – методиста районного будинку піонерів, які справили своє весілля у Поліському в день славного свята – 9 Травня.

Повсюдно створювався мобілізуючий осередок, до якого ввійшли комуністи, комсомольці, депутати, активісти. Представники райкому партії, позаштатні лектори і доповідачі роз’їхалися на місця. Подбали про забезпечення людей пресою, організували спеціальні бібліобуси, які виїжджають в села, активізували роботу будинків культури, бібліотек, агіткультбригад. Повсюдно нормально працюють школи, в Поліському – всі в одну зміну, в деяких селах – в дві. Навіть були створені нульовки, де виявилась така необхідність. Нині молодші діти з матерями, які приїхали з Чорнобильської АЕС, розташувалися у спеціальних пансіонатах на півдні області, а учні 2-9 класів – у піонерських таборах на Чорному морі.

Збираються у табори на літній відпочинок після закінчення навчання і учні шкіл Поліського району. Кожного дня у села району, в трудові колективи роз’їжджаються представники Поліського райкому і Прип’ятського міськкому партії. Десь о десятій годині вечора збираються перший секретар райкому партії Микола Іванович Приймаченко, перший секретар міськкому партії Олександр Сергійович Гаманюк, працівники обкому партії, щоб підбити підсумки, визначити завдання на наступний день. Проблем і турбот ще багато, але всі питання вирішуються оперативно, по-діловому.

– Нас зустріли тут співчутливо і сердечно, – говорить О.С.Гаманюк. – Буває, що ми за турботами про щось забули, а наші господарі вже про все подбали і зробили. Ми їм дуже вдячиі, працюємо у тісному контакті і взаємодії.

В цьому ми переконалися, заїхавши в село Красятичі. Секретаря парткому колгоспу «40-річчя Жовтня» Федора Максимовича Греся застали вдома, заскочив на обід.

– Заходьте, – гостинно запросила дружина, секретар сільради Галина Филимонівна. – Тільки не дуже у нас прибрано, ще семеро чоловік запросили до себе на постій. А живемо дружно. Так у нас усюди, люди породичалися з приїжджими, навіть одні харчі готують.

– Зустріли нас у селі, дійсно, як рідних, – підтримує її Станіслав Петрович Родіонов, колишній заступник секретаря парторганізації управління «Південенергомонтажвентиляція». – Приїхали ми ввечері, а наступного дня вранці провели спільні відкриті партійні збори, на яких мене було обрано партгрупоргом. Адже у колгосп тоді прибуло 13 членів партії.

Широким попитом користуються товари, які привезли для працівників Чорнобильської АЕС з фастівського райпобуткомбінату.

Обговорили наші завдання, створили оперативний штаб, який працює при сільській Раді, визначили актив. Питання розміщення людей, працевлаштування, побутові – всі вирішуємо спільно. Важливо, що з першого дня до нас оперативно надходила інформація і ми давали людям кваліфіковані відповіді на всі запитання. Уже 1 Травня всі одержали профспілкову допомогу, діти – святкові подарунки, а на свято люди йшли у центр села разом з квартирантами, справді, як рідні.

Головного зоотехніка колгоспу Івана Івановича Хоменка разом із завідуючим дільничною ветлікарнею Миколою Леонтійовичем Волосюком ми застали на вигоні, де паслись корови. Вони пильно обстежували стадо, виміряли дозиметром радіаційний фон.

– Усе в нормі.

Люди займались своїм ділом…

Київська правда, 1986 р., 13.05, № 114 (18596).