Простягли руку братерської допомоги

ТАРС-РАТАУ

У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС бере участь уся країна

Напередодні Першотравня десятки сімей будівників Хмельницької атомної електростанції чекали ордери на квартири. Готувались до новосілля сім’ї слюсаря Віталія Волковинського, шофера Івана Максимчука, оператора Антона Лавренюка та інших. Але тут прийшла звістка про те, що сталось на Чорнобильській АЕС. А незабаром у селище Нетішин прибули сім’ї енергетиків, евакуйованих з Прип’яті. І тоді хмельницькі будівельники вирішили: віддамо всі 144 квартири чорнобильцям, хай на новому місці їм буде добре. Це скрасить труднощі, що випали на їх долю. Та головне – не тільки в тому, що відкрились перед ними двері нового будинку. Головне, що відкриті і серця людей, які оточили чорнобильців увагою і піклуванням.

У партійні, радянські, господарські органи республіки і Київської області з усієї країни надходять телеграми і листи від трудових колективів і радянських людей, в яких вони пропонують конкретну допомогу в ліквідації наслідків аварії. Знову в годину випробування розкривається високий гуманізм радянської людини, її чуйність і безкорисливість, проявляється готовність прийти на допомогу. На сільському сході трудівники чернігівського колгоспу «Правда» вирішили перерахувати у фонд допомоги чорнобильцям чотири тисячі карбованців – свою премію, одержану за перемогу в змаганні хліборобів республіки. А ветеран війни, пенсіонер з сусіднього колгоспу «Україна» Микола Якович Косенко запропонував 200 карбованців з своїх особистих заощаджень. Велику премію – дві з половиною тисячі карбованців за ударну роботу в першому кварталі заслужили будівельники БМУ-1 тресту «Вінницяпромбуд». На робітничих зборах цей колектив вирішив передати свою премію потерпілим.

Четверо шоферів з Кіровограда брали участь в евакуації людей з небезпечної зони. Вони зіткнулися з лихом, яке прийшло сюди, бачили все своїми очима. Повернувшись у свій колектив, вони розповіли про це товаришам. «Відпрацюємо один день у фонд допомоги чорнобильцям», – сказали вони. І колектив автоколони їх підтримав.

Ударну вахту провела бригада Героя Соціалістичної Праці М.О.Тимуня. Одеські докери, набагато перевиконавши змінне завдання, перерахували свій заробіток у допомогу потерпілим. Цей благородний почин підхоплено також в інших трудових колективах чорноморського міста. Десять процентів місячного заробітку вирішили відрахувати чорнобильцям робітники трубоволочильного цеху Дніпропетровського трубопрокатного заводу. Ініціативу підтримали всі трудівники підприємства. Відпрацювати добу у фонд допомоги населенню, переселеному з району Чорнобильської АЕС, постановили металурги Криворізького металургійного комбінату імені В.І.Леніна.

Багато колективів пропонують провести суботник, відпрацювати безоплатно зміну, трудовий день, перерахувати частину місячної зарплати. Є пропозиції відкрити спеціальний рахунок у Київському відділенні Держбанку. Величезні кошти, які виділяє держава на допомогу чорнобильцям, і скромна сума, яку від усього серця дає з своїх заощаджень пенсіонер, – усе це свідчення високого гуманізму, притаманного нашому ладу, радянському способу життя, нашій людині.

Конкретним підтвердженням цього стала постанова ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС. Нині всі евакуйовані, а їх 92 тисячі чоловік – одержали безоплатну грошову допомогу, тисячі комплектів одягу, швейних і шерстяних виробів. Хлібороби Полтави і донецькі шахтарі, харківські машинобудівники і одеські докери, кримські виноградарі і ждановські металурги – вся трудова Україна сьогодні допомагає чорнобильцям, робить усе, щоб швидше ліквідувати наслідки аварії.

Усі республіки простягли руку братерської допомоги. З Ленінграда на адресу Чорнобиля надійшли зварювальні агрегати, електротехнічне протипожежне устаткування, спецодяг.

– Куди б ми не подзвонили, куди б не звернулися з проханням у ці дні, скрізь зустрічали розуміння, питання вирішувались вмить, – сказав кореспондентам голова Держпостачу УРСР П.І.Мостовий. – Особливий вклад внесла Російська Федерація. Для прискорення доставки необхідних матеріалів спецрейсами Аерофлоту надходили свинець з Свердловська, рідкий азот з Волгограда і Балашихи, вантажі з Тамбова і Армавіра.

Літерні поїзди з важливим устаткуванням вирушили з Бійська і Чимкента, Кишинева і Гомеля. Тисячі тонн сталевих труб, десятки бурильних установок, сотні кілометрів кабелів, чотири з половиною тисячі грузовиків, близько восьмисот автобусів та багато іншої техніки і матеріалів одержали в ці дні люди, які самовіддано ведуть боротьбу за ліквідацію наслідків аварії. Сюди приїхали провідні спеціалісти і визначні вчені з усієї країни.

Ударною працею на кожному робочому місці трудівники республіки прискорюють ліквідацію наслідків аварії.

– Стабільно працює народне господарство республіки, – повідомив член Політбюро ЦК Компартії України, перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР Є.В.Качаловський. – У квітні промисловість України випустила надпланової продукції більш як на 270 мільйонів карбованців. На 32 мільйони карбованців додаткової продукції дали шахтарі, перевиконали план енергетики.

– Ми захоплюємось мужністю радянських людей та їх організованістю, проявленими у надзвичайно складній обстановці, – сказав кореспондент газети «Дейлі уорлд», центрального органу Компартії США, Майкл Давідоу, який перебуває тепер у Києві. – У нас, на Заході, права преса поширює вигадки про те, що сталося на Чорнобильській АЕС. Те, що ми тут бачимо, геть-чисто спростовує зловорожі домисли. Викликають повагу ті колосальні зусилля, які докладаються для гарантування безпеки людей, піклування про їх здоров’я, для ліквідації наслідків аварії.

Допомога, яка йде на Україну з усіх куточків Радянського Союзу, наша монолітність перед лицем несподіваної біди заступила їй шлях. І ті, хто сьогодні веде в Чорнобилі нелегкий поєдинок з атомом, що вирвався з-під влади, знають: з ними – вся країна.

Правда Украины, 1986 г., 13.05, № 108 (13378); Радянська Україна, 1986 р., 13.05, № 108 (19613) [Під заголовком “Братерська допомога”]; Прапор комунізму, 1986 р., 13.05, № 114 (2510); Київська правда, 1986 р., 13.05, № 114 (18596).