Сімнадцять діб героїзму
Л.Янюк, кор.«Радянської України»
с.Іловниця Чорнобильського району Київської області.
Кожного, хто зараз працює в зоні, де, не припиняючись ні на мить, іде боротьба з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, можна без будь-якої натяжки назвати героєм.
– Дозиметрист приходить на місце першим і покидає його останнім – так коротко я можу охарактеризувати нашу роботу, – каже секретар партбюро відділу охорони праці і техніки безпеки Чорнобильської АЕС Леонід Петрович Воробйов. – Так її чітко розуміє кожен мій товариш – у відділі зараз 68 чоловік. Приклад організованості, зібраності й відповідальності, безперечно, показують комуністи – в нашій групі тут 11 партійців. У перші ж години після аварії ми зробили розвідку на території – ця робота проводиться нині цілодобово. Утворено картограми всієї території – тут відзначилися інженери Микола Федосійович Горбаченко, Віктор Іванович Глєбов, електрослюсар комсомолець Володимир Литовченко.
Начальник лабораторії Володимир Лаврентійович Коробейников відповідає за зовнішню дозиметрію – беруться проби грунту, води, повітря. Спеціальна група веде індивідуальний контроль за станом здоров’я кожного, хто працює на АЕС і живе в цьому таборі – тимчасовому селищі енергетиків. Вся дозиметрична інформація оперативно обробляється. Наша робота, зрозуміло, конче потрібна для вироблення тактики наступу на аварію. Отже, дуже багато залежить від сумлінності кожного. Тому свою діяльність, розповідав далі Л.П.Воробйов, партбюро будує нині так, щоб у полі зору постійно був кожен член нашого колективу. Чийсь сумний погляд, який зловлю очима, для мене сигнал – поговорити з людиною.
Людина – в центрі уваги. Так коротко сформулював секретар парткому АЕС С.К.Парашин тактику роботи всієї партійної організації.
– Віддати належне кожному, хто на своєму робочому місці робить усе, що в його силах і можливостях, – у цьому одне з наших першочергових завдань, – каже Сергій Костянтинович. – Належне – це оцінка особистого вкладу трудівника словом, громадською думкою, увагою, заохоченням. На цехових партійних зборах, що відбулись у кожній організації, було проаналізовано дії кожного, відзначено ініціативу, винахідливість, сміливість, відвагу персонально кожного. В перші ж дні після того, як склалася та відповідальна ситуація, в якій ми працюємо, в партком надійшло десять заяв з проханням прийняти кандидатами в члени КПРС. Ми певні, що майстер відділу охорони праці і техніки безпеки Сергій Григорович Пічурін, дозиметрист Борис Рамазанович Сабильянов, майстер цеху централізованого ремонту Сергій Степанович Панченко, заступник начальника реакторного цеху Анатолій Георгійович Кедров, старший інженер реакторного цеху № 1 Володимир Юр’євич Ісіров, решта п’ять товаришів гідні бути комуністами. Хочу підкреслити, що трудівники, яких я назвав, віком від 28 до 34 років. Хороше поповнення ми матимемо – випробуваних екстремальною ситуацією товаришів.
Що ж зроблено енергетиками на АЕС і в місті Прип’ять за ці тривожні сімнадцять діб після аварії? На це запитання відповів директор АЕС Віктор Петрович Брюханов.
– Працюємо вахтовим методом. Законсервовано перший, другий і третій реактори, триває їх розхолодження, робиться все, щоб зберегти їх працездатність. Щозміни на роботу на станцію виїжджає 50-60 чоловік, додатковий ремонтний персонал – одразу як виникає необхідність участі у відбудовних і ремонтних роботах. Розробляються й опрацьовуються варіанти програми підготовки до зими.
Щодня проходять засідання оперативного штабу, де ми аналізуємо результати роботи, так звані нештатні ситуаційні моменти, і ті численні пропозиції щодо виконання робіт, з якими приходить на засідання штабу персонал АЕС – керівники підрозділів, інженери, техніки, виявляючи тим самим ініціативу, вищу напругу творчої думки.
Я міг би назвати десятки, сотні прикладів. Розкажу про один. Ні на хвилину не припиняв роботи колектив цеху хімводоочищення. Сьогодні тут вирішується надзавдання – пуск випарних апаратів для очищення вод, які відкачуються. Старші оператори Анатолій Миколайович Гражданкін, Віктор Іванович Філімонов, старший інженер, секретар партбюро цеху Олександр Васильович Архипенко, майстер Микола Тихонович Сьомій, десятки інших товаришів з хімічного цеху виконують найскладніші операції, являючи справжні зразки трудового героїзму.
А тепер про місто Прип’ять… Останніми залишили місто працівники житлово-комунального управління. Вони перевірили життєздатність всіх технічних служб. Адже в Прип’яті працюють служби подачі води та електроенергії. Один з тих, хто «закрив місто на ключ», секретар партійної організації ЖКУ Борис Абрамович Обритько. «Відмикають» місто для проведення необхідних робіт по дезактивації. Завершується виконання системи локалізації стічних вод у місті – його обваловано, створюються спеціальні криниці для збирання вод; вулиці міста, дахи будинків вкрито спеціальним покриттям.
Одне слово, життя мешканців містечка енергетиків сповнене відповідальними напруженими буднями. Щохвилини кожен з них готовий виконати професійний, людський обов’язок.
На фото : медики з Новосибірська, лікарі-терапевти Г.В.Шестель (ліворуч) і Г.Г.Конакова обстежують начальника зміни цеху теплової автоматики першого і другого енергоблоків О.М.Ковальова. Фото РАТАУ
Радянська Україна, 1986 р., 13.05, № 108 (19613).