Шерер і «Короткий опис Малоросії»

Луняк Євген

Здійснюючи переклад другого тому «Анналів Малоросії», Коптілов цілком правильно зрозумів, що основну його частину в свою чергу складає переклад з «запозиченого українського джерела» [1544]. Однак, на жаль, саме це джерело перекладач ідентифікувати не зміг, хоча використання того могло б значно полегшити йому роботу. Згаданим джерелом, яким скористався Шерер, був так званий «Короткий опис Малоросії» [1545].

Співставлення між собою цих двох творів дозволяє краще зрозуміти термінологію та фактаж, наведений у Шерера. Нині вони обидва є у вільному доступі, зокрема, й у мережі Інтернет [1546].

Власне кажучи, похідний характер ІІ тому «Анналів Малоросії» від «Короткого опису Малоросії» був підмічений ще в середині ХІХ ст. Миколою Андрійовичем Маркевичем (1804-1860). Цей відомий дослідник дорікав своєму колезі Дмитру Миколайовичу Бантишу-Каменському за те, що той не зміг виявити справжні джерела праці Шерера, серед яких головними фактично були тільки два твори: «Короткий опис Малоросії» (у Маркевича – літопис Розумовського) та «Опис України» Боплана [1547].

Порівняння тексту Шерера з відповідними фрагментами «Короткого опису Малоросії» вносить ясність у багато незрозумілих пасажів, якими рясніє текст французького історика. І в даному випадку така незрозумілість аж ніяк не може бути недоліком роботи перекладача, а була закладена ще у французькому оригіналі. Наведемо для зразка такий уривок:

«У цей же час воєвода Метянський та угорський князь Ракоці скинули молдавського господаря. Тимофій Хмельницький швидко прийшов йому на допомогу зі своїм військом і відновив владу свого тестя. Але Метянський і Ракоці вдруге скинули його з престолу» [1548].

Логічно припустити, що Метянський (Metianskoi) – це прізвище історичної особи. Однак звернення до «Короткого опису Малоросії» дозволяє зрозуміти, що тут йдеться про мултянського чи мунтянського (тобто румунського) воєводу Радула. Тож, поняття «Мултянський», що походить від Мунтенії чи Мунтянії – історичної області Румунії, Шерером було сприйняте як власне ім’я людини [1549].

Ще одним прикладом такої неточності у Шерера може бути фрагмент, у якому говориться як взимку 1655 р. татари спільно з поляками «атакували полковників Хмельницького – Брацлавського, Зеленського, Венецького, Богуна й Подністрянського (attaquer les colonels de Chmelnizki, Braslavskoi, Selenskoi, Venezkoi, Bogun & Podmestranskoi)» [1550]. Ці слова можна сприйняти як повідомлення про напад польсько-татарського війська на загони п’ятьох полковників Хмельницького, прізвища яких наведено. Проте з українського відповідника випливає, що нападу зазнали козаки трьох полковників: брацлавського Зеленського, вінницького Богуна та подністрянського Гоголя [1551]. Таким чином, Шерер просто поєднав прізвища полковників з назвами їхніх полків, пропустивши при цьому ім’я останнього. Прізвище Подністрянський (Podnestranskoi) фігурує у Шерера й надалі [1552].

Дещо схожий момент можемо побачити в повідомленні Шерера про те, як в 1666 р. «Дорошенко послав Підлисенка та ще одного зі старшини до польського короля (Doroschenko envoya… Podlisenko & un ancient vers le roi de Pologne)» [1553]. В даному випадку відшукувати в списках козацької старшини особу з прізвищем Підлисенко безглуздо. Ситуацію проясняє «Короткий опис Малоросії»:

«Дорошенко, посовітовав под Лисянкою с старшиною своею, випросили себі у короля полскаго подтвердителную прежних статей о волностях козацких граммоту» [1554].

Мабуть, найбільш незрозуміло у Шерера виглядає коротка звістка про те, що в 1719 р. «Меншиков оглянув землі від Межеї до Почепа, які гетьман йому відступив (Menzikoff visite les terres que le hetman lui avoit cedes depuis Mescheja jusqu’à Potschepsk)» [1555]. Звичайно, населений пункт з назвою Межея годі й шукати. В «Короткому описі Малоросії» говориться, що «князь Меншиков заехал межею до Почепа», тобто встановив кордони своїх землеволодінь, наданих йому Скоропадським, аж до Почепа, через що мав з останнім сварку [1556].

Неоковирність про захоплення Меншиковим «земель від Межеї до Почепа», зважаючи на авторитетність свідчень Шерера, повторювалася й іншими дослідниками козацької України, зокрема, істориком початку ХІХ ст. Шарлем-Луї Лезюром (1770-1849) [1557].

Інколи нерозуміння Шерером першоджерела взагалі призводило до таких курйозів, як побутування «багатьох поляків по берегах Яїка», котрі згодом влилися до козацтва [1558]. Те, що Шерер має на увазі саме Яїк, теперішній Урал, підтверджується відповідною зноскою, присвяченою цій ріці, назву якої він повторює двічі. Ця нісенітниця була спричинена неправильним розумінням французьким дослідником російського тексту, в якому назва Яїка взагалі не згадується [1559].

Іншого разу Шерер, говорячи про Седнів, помилково зауважує, що той знаходиться в 30 верстах від річки Канів [1560]. Насправді, в творі Мишецького, яким користувався французький історик, сказано, що дане місто знаходиться за 30 верст від Чернігова [1561].

В іншому місці, де йдеться про розгром повстанців Наливайка в урочищі Солониця, що під Лубнами, у Шерера замість Лубен фігурує Дубно, хоча в «Короткому описі Малоросії», звідки взято дану звістку, чітко говориться про Лубни [1562]. Ймовірно, тут мала місце помилка самого Шерера, який неправильно зрозумів рукописний оригінал, або ж французького друкаря, який, у свою чергу, неправильно подав назву міста з тексту Шерера.

Примітки

1544. Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 185.

1545. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 211-319; Мицик Ю. Невідома редакція «Короткого опису Малоросії» // Історіографічні дослідження в Україні. Науковий збірник. – К., 1999. – Вип. 7. – С. 133-154.

1546. ; .

1547. Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России… – С. VII; Маркевич Н. А. История Малороссии… – Т. 5. – С. 91, 99-102.

1548. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 55; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 210.

1549. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 237.

1550. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 67; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 216.

1551. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 242.

1552. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 106; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 236.

1553. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 114; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 240.

1554. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 265.

1555. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 197; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 276.

1556. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 305.

1557. Lesur Ch.-L. Histoire des Kosaques… – Т. 2. – P. 147.

1558. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 4-6; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 187.

1559. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 213.

1560. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 280; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 155.

1561. [Mышецкий С. И.] История о казаках запорожских… – С. 9.

1562. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 11; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 190; Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 215.