Переклад В. Коптілова
Луняк Євген
Ця робота Шерера нині є доступною для україномовного читача завдяки перекладацькій праці Віктора Вікторовича Коптілова (1930-2009), відомого перекладача, літературознавця та письменника. При здійсненні перекладу даного твору Коптілову доводилося ретельно вивіряти власні імена та назви, подані автором «Анналів Малоросії», з українськими відповідниками. Як вже не раз підкреслювалося, непризвичаєним до слов’янських мов французам дуже важко давалися місцеві слова.
Сам Шерер позначав стосовно транскрипції власних імен і назв наступне: «Щодо правопису російських слів, то їх тут прийнято передавати так, як вони вимовляються у французькій мові» [1520].
В багатьох випадках назви українських міст і річок, імена людей, окремі поняття французькими авторами, а згодом ще й книгодрукарями, викривлялися так, що впізнати їх було справжньою проблемою. Подібних випадків можна багато побачити й в «Анналах Малоросії». Тож трудність перекладача при роботі з цим твором полягала ще й в уточненні багатьох викривлених українських назв та імен і наведення їх у зрозумілому читачу вигляді. Втім, чудово впоравшись з цим завданням, Коптілов не завжди міг знайти правильний український відповідник для певних термінів з праці Шерера. В таких випадках перекладач наводив поняття так, як воно звучало у французькому варіанті. Але тоді інколи досить важко було впізнати певний топонім або історичну особу. Дозволимо собі зупинитися на деяких неточностях і недоліках цього в цілому гарного та дуже корисного для вітчизняної науки перекладу.
Наприклад, річка Янчекрак, що на Запоріжжі, в перекладі Коптілова подається як Джанчекрак, Псел – як Псло, а неоковирна назва річки Ільспоф (у Шерера – Ispof), наведена ним, представляє взагалі суцільну загадку [1521].
Розв’язати її може допомогти звернення до першоджерела, яке використовував французький історик. В даному випадку йдеться про матеріали з твору відомого історика, літератора та перекладача Василя Григоровича Рубана (1742-1795), виданого ним у 1773 р. під назвою «Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России, с приобщением украинских трактов и известий о почтах, також списка духовных и светских тамо находящихся ныне чинов, числе народа и прочая». Тут у Рубана читаємо:
«Протчия реки впадающия, а имянно: Сейм, Судость, Иснов [останнє слово надруковано погано, тому літери «н» і «в» розібрати в ньому дуже важко. Вочевидь, в рукописному оригіналі було написано «и Снов» – Є. Л.] в Десну, Псела, Сула и Ворскло в Днепр…» [1522].
Отже, річкою, що приховалася під назвою Ільспоф, є Снов. Відповідний фрагмент, де позначено саме «и Снов», можна також знайти серед українознавчих матеріалів Міллера, який користувався багато в чому тими ж повідомленнями, що й Рубан [1523].
Не зовсім правильно перекладено у Коптілова епізод, пов’язаний з розгромом козацьких загонів Мартина Небаби в 1651 р. військами князя Радзивілла. В українському перекладі говориться, що ця подія мала місце «під Ложвогродом, у гирлі річки Случ» [1524]. Як відомо, Небаба і його козаки зазнали поразки неподалік білоруського Лоєва, розташованого на річці Сож. Відповідно, у Шерера ці географічні об’єкти подано як Lojovogrod (Лойовогрод, від польського Lojowgrod) і Solz (польське Soż) [1525].
Малозрозумілим з точки зору географії виглядає й такий фрагмент з перекладу Коптілова:
«Розгніваний Хмельницький подарував братові Калиновського, який мав свій табір у Нешемі (Neschem), коня з відрізаними гривою та хвостом, з яких було зроблено налигач, і вирушив зі своїм військом до Батори (Batora)» [1526].
Під такими перекрученими назвами згадано місто Ніжин і гора Батіг, де в 1652 р. військами Хмельницького було завдано поразки полякам [1527]. В «Анналах Малоросії» цей епізод згадано двічі. При його повторному розгляді перший об’єкт перекладачем правильно ідентифіковано як Ніжин, проте другий помилково подано як Батурин, хоча тут знову йдеться про Батіг [1528].
А ось Шерерове «la bataille de Lezno» було перекладено Коптіловим дослівно як «бій при Лезно», тоді як йшлося про першу гучну російську перемогу над шведами в 1708 р. біля Лісної [1529].
Згадуючи про один з найвідоміших осідків запорозького козацтва, перекладач, слідом за Шерером, наводить його назву як Токоманівка (Tokomanovka) [1530]. Звісно, що тут йдеться про Томаківку.
Не зрозумів перекладач і яка місцина мається на увазі у Шерера під назвою Stescha, котру він, слідуючи за оригіналом, так і називає – Стеча [1531]. Цим словом у даному випадку французьким автором було позначено Січ, що підтверджується й контекстом, де йдеться про каральну місію Яковлєва стосовно запорожців.
Назви куренів на Січі у Коптілова також подаються у відповідності до французького оригіналу, наприклад, Левичківський (Леушківський), Дятківський (Дядьківський), Гласкунівський (Пластунівський), Блатніровський (Платнирівський), Коневський (Канівський), Незамчеський (Незамайківський), Гуманський (Уманський), Дев’янзовський (Дерев’янівський), Шераліївський (Джерелівський), Мінський (Менський) [1532]. В дужках позначено назви подані Адріяном Феофановичем Кащенком [1533]. Сам Шерер запозичив список куренів у Мишецького [1534].
Для читача можуть бути також незрозумілими у географічному плані такі орієнтири як Венецький монастир, Сулиманськ і Буків (у Шерера – le couvent Wenezkoi, Sulimansk та Bukof), під якими приховалися Вінницька обитель, село Сулимівка на Яготинщині та білоруський Бихов [1535]. А «землі Салтикова» (у Шерера – les terres de Soltikoff) [1536], зруйновані поляками й татарами взимку 1663-1664 рр., є нічим іншим як Салтиковою Дівицею на Чернігівщині [1537]. Доречно згадати, що цей факт наводився свого часу Руссо де ла Валеттом, котрий розповідав про трагічну долю міста Дівиці (la Ville de Dewicze) [1538].
У викривленому вигляді відтворено Коптіловим деякі імена. Так, полковники Криса та Гладкий (у Шерера – Kresa та Staldki) в українському перекладі фігурують як Креса та Стальський [1539]. Прізвище російського полководця Лассі (де Лассі), ірландця за походженням (у Шерера – de Lasczy, de Laszi), перекладачем одного разу подається як Ласький, а іншого як де Лазі [1540]. Кримського хана Менглі-Гірея в перекладі Коптілова названо Меліндерчі (Melinderci), козацького гетьмана Венжика Хмельницького – Венчиком (Wenschik) Хмельницьким, іншого очільника козаків Семена Перев’язку – Симоном Перевйоскою (Simon Perevioeska), лідера козацько-селянського повстанського руху в Україні в 1665-1666 рр. Децика – Дезиком (Dezik), російського воєводу Косагова (Касагова, Косогова, Касогова) – Козочевим (Kosotschef), урядовця Єлагіна – Желягіним (Gelagin), Ломиковського – Ломиновським (Lominovski) тощо [1541].
Зовсім неправильно сприйняв український перекладач поняття, наведене Шерером у його розповіді про певну хворобу goschest, поширену серед козаків. Він припустив, що француз неточно передав українське слово «пошесть», і саме цей термін використав у своєму перекладі [1542]. Проте у французького автора йшлося про гостець, і цю інформацію він запозичив у іншого свого земляка – Боплана [1543].
Примітки
1520. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. XII; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 13.
1521. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 21, 44; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 27, 38.
1522. Рубан В. Г. Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России, с приобщением украинских трактов и известий о почтах, також списка духовных и светских тамо находящихся ныне чинов, числе народа и прочая из разных мест собраны и изданы в свет Васильем Рубаном. – СПб., 1773. – 91 с. – С. 2.
1523. Миллер Г.-Ф. Исторические сочинения о Малороссии и Малороссиянах Г. Ф. Миллера… – C. 25.
1524. Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 109.
1525. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 186.
1526. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 195; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 113.
1527. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник: Хмельницкой, «Краткого описания Малороссии» и «Собрания Исторического». Издана Киевскою временною комиссиею для разбора древних актов. – К.: В типографии К. Н. Милевскаго, 1878. – XVIII+471 c. – C. 234-235.
1528. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 50-51; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 208.
1529. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 208; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 121.
1530. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 280; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 155.
1531. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 215; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 124.
1532. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 288-290; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 160-161.
1533. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове. Коротка історія Війська Запорозького з малюнками, картами й планами / А. Кащенко; передмова В. Шевчука. – К.: Національний книжковий проект, 2011. – 512 с. – (Бібліотека шкільної класики) – С. 71-72.
1534. [Mышецкий С. И.] История о казаках запорожских… – С. 33-36.
1535. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 43, 174-175, 199; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 204, 270, 280.
1536. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 106; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 236.
1537. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник… – C. 262.
1538. Rousseau de la Valette M. Casimir roy de Pologne… – T. 2. – Р. 176.
1539. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 177; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 104.
1540. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 254; Т. 2. – Р. 224; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 141, 292.
1541. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 109-110; Т. 2. – Р. 4, 6, 19, 112, 117, 192; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 71, 187, 193, 239, 241-242, 276.
1542. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 1. – Р. 15-16; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії… – С. 24.
1543. Beauplan Guillaume Le Vasseur de. Description d’Ukranie. – 2002. – P. 39; Боплан Гійом Левассер де. Опис України; Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани; Богдан Хмельницький. – 1990. – С. 27.