Шерер і Рубан

Луняк Євген

Безумовно, така велика робота зі збору, опрацювання та перекладу цієї різнорідної документації не могла обійтися без допомоги представників з України. Як відомо, у Петербурзі тоді було багато освічених українців. Історик Олександр Петрович Оглоблин (1899-1992) висунув припущення про вплив на погляди Шерера Григорія Полетики та членів Новгород-Сіверського патріотичного гуртка [1610]. Цю ж тезу, посилаючись на Оглоблина, наводив і російський історик Микола Іванович Ульянов [1611]. Про зв’язок Шерера з українськими автономістами, з кола яких походила й «Історія Русів», робив припущення Борщак [1612].

Не спростовуючи дану гіпотезу, яка виглядає доволі правдоподібною, зважаючи на можливий факт знайомства Шерера з Полетикою, висловимо свої міркування щодо можливої постаті помічника-українця, який допоміг у створенні «Анналів Малоросії». Здається, його ім’я можна визначити з великою долею ймовірності. Найвірогідніше ним був Василь Рубан, про запозичення Шерером матеріалів з праці якого «Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России» вже йшла мова. Французький історик використав, зокрема, з цього твору частково повідомлення про географічний опис Малоросії, свідчення про поділ України на полки з переліком головних полкових міст, інформацію про козацькі посади та посадові обов’язки, судочинство [1613]. Хоча не можна говорити, що Шерер просто скопіював інформацію у Рубана. Дані повідомлення перемежаються доволі змістовними вставками, що походять з інших джерел.

Кілька підстав дозволяють припустити безпосередній вплив Рубана на зміст «Анналів Малоросії». Як відомо, саме в той час останній активно збирав українознавчі матеріали, вміщені, як вже зазначалося, до його розвідки «Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России», а згодом у доповненому й переробленому вигляді подані в наступній праці «Краткая летопись Малыя России с 1506 по 1776 год» [1614].

Вочевидь, обидві книги були написані та видані на замовлення тодішнього генерал-губернатора Малоросії Румянцева-Задунайського за матеріалами зібраними його службовцями. Принаймні, вони обидві мають розлогі присвяти на честь цього російського високопосадовця.

Одним з головних джерел «Краткой летописи Малыя России» Рубана став «Короткий опис Малоросії», переданий йому Георгієм Кониським. Про це сам Рубан повідомляє у вступному слові до своєї праці. Як вже зазначалося, французький переклад тексту саме цього твору було повністю наведено Шерером у другому томі своїх «Анналів». Оскільки французький дослідник залишив Росію в 1775 р., а щойно згаданий твір Рубана був опублікований лише в 1777 р., найбільш вірогідно Шерер міг ознайомитися саме з рукописом, отриманим Рубаном від Кониського чи з одним з його списків.

В той же час Рубан як ніхто інший підходить на роль інформатора Шерера в справах Запоріжжя, де перебував у зв’язку зі своєю службовою діяльністю на початку 1760-х рр. [1615] Чудово володіючи французькою мовою, про що свідчать його численні переклади з цієї мови на російську, Рубан міг з легкістю розтлумачувати іноземному досліднику України незрозумілі тому слова та речі.

Ще одним непрямим підтвердженням контактів між Рубаном і Шерером може слугувати наведення останнім тексту грамоти 1773 р. про прийняття «генерал-лейтенанта Н…» до складу Кущівського куреня (la communauté Kusovienne) Запорозької Січі [1616]. Очевидно, тут йдеться про козака Грицька Нечесу – Потьомкіна, котрий записався до того ж куреня, що й кошовий отаман Петро Калнишевський. Шерер зазначає, що він особисто ознайомився з цим документом, і не тільки наводить його зміст, але й описує у подробицях його деталі, зокрема, печатку. З біографії Рубана відомо, що той в 1774 р. посів місце особистого секретаря найсвітлішого князя й очолював його канцелярію впродовж 17 років, аж до смерті свого патрона [1617]. Видається цілком логічним, що, завідуючи паперами Потьомкіна, Рубан міг ознайомити з їх змістом Шерера.

Звертаючи увагу на подібний фактаж у працях Рубана та Шерера, варто зауважити, що висвітлення подій у цих двох авторів має кардинальну відмінність. Якщо перший, безумовно, схвалює всю політику російського уряду в Україні, говорячи про її користь для цієї провінції, то другий піддає її нищівній критиці, доводячи її шкідливість для українців. На відміну від Рубана, який при розгляді поступового нищення козацького ладу на теренах України царським самодержавством, повністю виправдовує цю діяльність уряду, французький історик відверто стає на бік населення України, не лише захищаючи його соціальні, політичні та економічні прагнення, але й намагаючись донести до європейської громадськості позицію того народа, права якого раніше здебільшого ігнорувалися.

Крім власне історичної складової, «Аннали Малоросії» мають значний географічний, етнографічний, природознавчий і статистичний компонент. Спираючись в цілому на твори Боплана, Шевальє, Мишецького та Рубана, автор наводить довідки про полковий устрій України, її міста та річки, рослинний і тваринний світ, кількість населення, побут і звичаї українців. Це перетворює даний нарис на важливе історичне джерело.

«Аннали Малоросії» відіграли визначну роль у формуванні наукового підходу до вивчення козацького періоду в історії України. Цей твір став важливою віхою у розвитку козакознавчих досліджень у Франції. Його автор жив і творив у той час, коли доба українських козаків відходила в минуле, остаточно поступаючись місцем імперському ладу на теренах колишньої «козацької країни», перетвореній тепер на південно-західну провінцію Росії.

Праця Шерера є унікальною у багатьох відношеннях. Вперше було зібрано, опрацьовано й систематизовано найбільш об’ємний фактичний матеріал, який стосувався діяльності українських козаків. «Аннали Малоросії» стали першим цілісним науковим дослідженням, присвяченим повному комплексному історичному розгляду козацької України. В той же час дана праця була останньою розвідкою, автор якої мав змогу досліджувати «країну козаків», безпосередньо спостерігаючи за нею з натури. Самі головні герої цього твору набули дещо ідеалізованого вигляду шляхетних лицарів, що покладають свої сили та життя на захист своєї вітчизни та свободи.

Багато джерельних свідчень, наведених Шерером у своїй книзі, було опубліковано ним вперше, що створило підґрунтя для подальшого наукового вивчення історії українського козацтва. Всі подальші західні дослідники цього питання обов’язково використовували у своїх наукових студіях «Аннали Малоросії». Слідом за Леклерком, Шерер, спираючись на місцеві джерела, обґрунтував у французькій історіографії концепцію українського хозаризму. Головною характерною рисою твору стало те, що його автор виразно висвітлював і захищав українську автономістичну позицію, наголошуючи на праві козаків мати свою державність, а також нещадно критикував насадження царизмом феодально-кріпосницьких порядків в Україні, стаючи на бік рядового населення.

Примітки

1609. Scherer J.-B. Annales de la Petite-Russie… – T. 2. – Р. 228-384.

1610. Оглоблин О. «Annales de la Petite-Russie» Шерера й «История Русов» // Науковий збірник УВУ в Мюнхені (ювілейне видання). – Мюнхен, 1948. – Т. 5. – С. 87-94.

1611. Ульянов Н. И. Украинский сепаратизм. – М.: Изд-во «Эксмо», Изд-во «Алгоритм», 2004. – 416 с. – С. 173.

1612. Борщак І. Французький текст промови Мазепи // Україна. – 1950. – Ч. 3. – С. 196.

1613. Рубан В. Г. Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России… – 1773. – С.1-30.

1614. Рубан В. Г. Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России… – СПб., 1773. – 91 с.; Рубан В. Г. Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России, 1773 г. / Підготовка до друку та коментар В. В. Кравченка // Схід-Захід: Історико-культурний збірник. – Вип. 3. – Харків: Майдан, 2001. – С. 268-317; Рубан В. Г. Краткая летопись Малыя России с 1506 по 1776 год, с изъявлением настоящего образа тамошнего правления, и с приобщением списка преждебывших гетманов, генеральних старшин, полковников и иерархов; також землеописания, с показаним городов, рек, монастырей, церквей, числа людей, известий о почтах и других нужных сведений. Издана Васильем Григорьевичем Рубаном, господином коллежским ассессором и Вольного Росийского Собрания, при Императорском Московском Университете, членом. – СПб.: Печатано при Артиллерийском и Инженерном шляхетном кадетском корпусе у содержателя типографии Х. Ф. Клена, 1777. – 242 с.

1615. Ельницкий А. Е. Рубан Василий Григорьевич // Русский библиографический словарь. Издаваемый Русским историческим обществом. – Том Романова-Рясовский. – Петроград: Типография АО «Кадима», 1918. – 817 с. – С. 368-383.

1616. [Scherer J.-B.]. Anecdotes interessantes et secretes de la cour de Russie… – Т. 4. – Р. 136-138.

1617. Ельницкий А. Е. Рубан Василий Григорьевич… – С. 368-383.