Київський імператорський яхт-клуб на Трухановому острові 1887-1917 рр.
Парнікоза І.Ю.
В 1887 р. на Трухановому острові північніше від пароплавних майстерень розташувався яхт-клуб. У Києві різноманітний активний відпочинок на воді почав набувати більшої популярності у другій половині 1880-х рр. Вперше ідею організації яхт-клубу висловив київський, подільський та волинський генерал-губернатор князь О.М. Дондуков-Корсаков. Втім, реалізована вона була тільки за його наступника генерала від інфантерії О.Р. Дрентельна.
Рис. 2.5.6.68. Засновники київського яхт-клубу, Фото поч. ХХ ст.
Ініціаторами створення яхт-клуба виступили професор університету св. Володимира , який став його командором та інженер шляхів сполучення М. І. Максимович, який став віце-командором.
Рис. 2.5.6.69. Інформація про засування київського яхт-клубу
Рис. 2.5.6.70. Яхт клуб на мапі Києва 1880-х рр.
Пристань яхт-клубу було споруджено 29 серпня 1887 р., а над дерев’яною його будівлею замайорів клубний прапор. Було впорядковано гарний парк.
Рис. 2.5.6.71. Вид на набережну київського яхт-клубу, світлина поч. ХХ ст. з лівого боку помітна будівля дерев’яного павільйону
Рис. 2.5.6.72. Дерев’яний павільйон Київського яхт-клубу (Фото з архіву В. Дзівалтовського)
У дерев’яному павільйоні-вокзалі розміщувалися буфет, а також головна зала з «Золотою дошкою», виготовленою за ескізом віце-командора М. І. Максимовича. Вона слугувала для щорічної відзнаки членів клубу нагороджених золотими жетонами та шовковим прапором за перемогу у заключних осінніх перегонах. Там же знаходилися шафи з документами, архівами, призами, а також подароване одним з засновників клубу піаніно. Окрім головного літнього павільйону на території яхт-клубу (на освоєння якої засновники відпустили 160 паїв по 25 крб. кожний) розмістились електростанція, верф-майстерня, елінги: наплавний та зимовий, альтанка на острівці перед гаванню для суддівської комісії та оркестру, тир, кегельбан, тенісний корт, купальні з роздягальнями (Матеріал «Яхт-клуб на Трухановому острові (1887-1918)» з архіву В. Дзівалтовського).
Рис. 2.5.6.73. Вітрильна яхта на Дніпрі у Києві. Фото 1916 р.
Рис. 2.5.6.74. У гавані Яхт-клубу, листівка поч. ХХ ст.
Першу навігацію та гонки шлюпок і байдарок, побудованих у майстернях клубу, було проведено 1888 р. Друга гребна гонка відбулася у червні того ж року. Переможці отримали від яхт-клубу грошові призи: перший – 15 руб. сріблом та другий – 10 руб. Діяльність яхт-клубу регулярно висвітлювалася пресою. Впродовж перших 10 років існування клубу його майстернею було виготовлено 110 суден різних типів. Для Київського яхт-клубу було затверджено .
Рис. 2.5.6.75. Прапор гоночної комісії Київського яхт-клубу (Фото з архіву В. Дзівалтовського)
Рис. 2.5.6.76. Прапори Київського яхт-клубу, за ()
Сполучення між київським берегом та садибою клубу здійснювалося на власному паровому катері. Газета “Киевлянин” 23 червня 1897 р. справедливо писала: «На цей час садиба та літнє приміщення яхт-клубу є для багатьох киян єдиним у своєму роді місцем відпочинку, спорту та рятування від літньої міської задухи та пилу» (Ковалинський, 2008).
Рис. 2.5.6.77. Повідомлення про затвердження прапорів київського яхт-клуба (Архів В. Дзівалтовського)
Рис. 2.5.6.78. Жетон Київського яхт-клуба, за ()
Як свідчать фотознімки того часу та вивчення сучасного стану узбережжя острова у місці, де розташовувався яхт-клуб, існувало заглиблення всередину масиву острова, що утворювало його Гавань (взимку це була стоянка суден).
Рис. 2.5.6.79. Жетон Київського яхт-клуба, за ()
Рис. 2.5.6.80. Петро Лук’янович Белозоренко. Фото з архіву В. Дзівалтовського
Наразі це місце добре помітне завдяки відсутності кам’яної відсипки, що укріплювала б берег. Натомість берег тут піщаний. Враховуючи те, що після будівництва Канівської ГЕС рівень води підвищився, наразі колишня затока зникала під водою. Проте острівець на якому знаходилося журі, зник ще раніше. Інформацію про це знаходимо в спогадах Петра Лук’яновича Белозоренко, одного з членів яхт-клуба, володаря побудованої разом зі своїм другом Бродським-Погребняком яхти “Бриз”:
«А чудова гавань та острівець перед яхт-клубом, де під час змагань розташовувалися гоночна комісія, глядачі та оркестр загинула ще раніше. Причиною їх загибелі стала пристань колишнього польського товариства “Огниво”, яку поставили на зимову стоянку впоперек гавані. За недбальства пристань затонула. А навесні під час паводку гавань затягнуло піском, а острівок з деревами розмило течією».
Рис. 2.5.6.81. В гавані яхт-клубу, листівка поч. ХХ ст. Згодом в часи революційних потрясінь острів Гоночної комісії розмило. Гавань пішла під воду після будівництва Канівського водосховища
Рис. 2.5.6.82. Частина узбережжя Труханового острова, де розташовувався яхт-клуб, помітний піщаний простір між двома краями кам’яної відсипки (Фото Парнікози І.Ю.)
Та все це було потім. А поки що яхт-клуб був місцем оригінальних церемоній та дійств. Так, 30 травня відмічалося в яхт-клубі як свято дня народження першого навігатора (Петра І). Зокрема, 1904 р. у повітря запускалися паперові повітряні кулі, а після заходу сонця публіка, оркестр військової музики та матроси зібралися біля прикрашеної стягами розцвічування щогли; після гарматного пострілу боцман дав сигнал свистком, оркестр заграв Петровський марш, всі обнажили голови і під звуки оркестру адміральський прапор велично-повільно був приспущений зі стеньги щогли. Після цього було влаштовано факельну ходу, у голові котрої поставлений оркестр, а за ним діти з різнокольоровими ліхтариками на палицях у руках. Після обходу садиби головними стежками хода вирушила до гавані, де під наглядом розпорядників вечора діти зі своїми запаленими ліхтариками були посаджені на судна, потім ця ескадра з дванадцяти суден двинулася на річку, а потім навколо острова у кільватері одне до одного. До того часу вже достатньо зсутеніло: було запалено електричні ліхтарі та лампіони, що світлими лінями облямували алеї. Після чаю та легкої закуски з одночасним феєрверком, діти були доставлені на пароплав і відвезені додому (Яменко, 1997).
Рис. 2.5.6.83. Парк Київського яхт-клубу. За (Бєломесяцев та ін, 2012)
Рис. 2.5.6.84. Залишки набережної київського яхт-клубу та водомірний знак
На своє десятиліття яхт-клуб на знак своїх заслуг отримав покровительство Почесного командора – Його імператорської високості Великого князя Олексія Михайловича. У цей же час вийшов окремий альбом «Київський яхт-клуб. Десятиліття. 1887-1897». Копії з нього, що збереглися в архіві В.І. Дзівалтовського, містять краєвиди яхт-клубу, парусні та гребні судна. Впадає в око їх значна кількість і вправність екіпажів.
Після професора О. Рінека (1887-1894) командором яхт-клуба були інженер (1894-1904), Вейссе Б. Б. (1902–1909) – член правління Товариства бурякоцукрових заводів «Ротермунд і Вейссе» та Товариства Київського дротяно-гвоздильного і механічного заводів, а також та гірничий інженер (1909-1915). А. Страус був винахідником бетонних само набивних паль, на яких архітектор В. В. Городецький збудував свій будинок на Банковій, 10 та Миколаївський костел.
Рис. 2.5.6.85. Водомірна куля на Трухановому острові, 2006 р.
Рис. 2.5.6.86. П’єдестал водомірної кулі з позначками повеней, 2006 р.
Авторитет яхт-клубу з кожним роком зростав. В урочистостях відкриття сезону 1907 р. взяв участь навіть генерал-губернатор та командуючий Київським військовим округом генерал-ад’ютант В.О. Сухомлінов. Урочистості супроводжувалися гарматним пострілом зі спеціальної гармати, що стояла на набережній яхт-клубу (Ковалинський, 2008). Гармата була подарована яхт-клубу почесним членом генерал-ад’ютантом М. Драгомировим (Яменко, 1997). Наразі ця гармата фірми Крупа без лафету знаходиться на території яхт-клубу міського палацу дітей та юнацтва на Київському морі (Дзівалтовський, 2004). Водночас на острові поруч з водомірної кулі зберіглася площадка, на якій гармата була встановлена.
Рис. 2.5.6.87. Гармата Київського яхт-клубу (Фото з архіву В. Дзівалтовського)
Рис. 2.5.6.88. Сучасний вигляд гармати Київського яхт-клубу (Фото з архіву В. Дзівалтовського)
Яхт-клуб сприяв появі на Дніпрі вдосконалених типів вітрильних та веслувальних суден замість традиційних човнів, кияни почали будувати свої шлюпки та вітрильні судна на зразок більш прогресивних яхтклубівських. Введено в обіг нові конструктивні елементи, як-то – поворотну уключину. Окрім того, яхт-клубом була побудована за своїм проектом і постійно утримувалася у готовності рятувальна шлюпка (до 1909 р. нею було врятовано більше 20 потопаючих). Зважаючи на суспільно-корисну діяльність клубу, земля з 1911 р. була надана йому безкоштовно назавжди (Матеріал «Яхт-клуб на Трухановому острові (1887-1918)» з архіву В. Дзівалтовського).
Рис. 2.5.6.89. Доктор медицини – Гарнич-Гарницький віце-командор київського яхт-клубу в 1914 р., за Малаков, 2013
Рис. 2.5.6.90.
Яхт-клуб став не єдиною організацією, що об’єднувала любителів водних видів спорту. За короткий час виникли Київський річковий мотоклуб (1912 р.) і “Київський гурток “Спорт” (1912 р.). На Трухановому острові діяло також польське спортивне товариство «Огниво» (засноване у 1905 р.).
Рис. 2.5.6.91. Київський спортивний гурток «Спорт» на київській олімпіаді 1913 р. Цей гурток був одним з кількох спортивних організацій, які існували в Києві на початку ХХ ст. і примали участь в олімпіаді
Рис. 2.5.6.92. Будинок на суч. Європейській площі, зведений в якому розміщувалося польське спортивне товариство «Огниво», зведений 1891-1901 рр. у архітектор М. Казанцев (Polskie adresy Kijowa, 2010)
Станом на 1914 р. працювали також київський гурток вітрильників (вже згадуваний нами на південному закінченні Рибальського півострова), Спортивний гурток Олексіївського острова, Польський гурток гребного та вітрильного спорту (Ковалинський, 2008).
Рис. 2.5.6.93. Оголошення про змагання плавців в Київському яхт-клубі в рамках першої всеросійської олімпіади
Більш детально історія київського яхт клубу представлена .
У серпні 1913 р. у Києві проходила перша Всеросійська олімпіада, яка була проведена з нагоди масштабної Всеросійської торгово-промислової виставки. Яхт-клуб приймав участь у першій Всеросійській Олімпіаді. На жаль, суддівство з вітрильних перегонів, як і деяких інших видів програми, було організоване не дуже вдало і результати цих змагань навіть не були опубліковані. Змагання з усіх водних видів спорту, а саме: плаванню, стрибкам у воду, веслуванню і парусному спорту, відбувалися на Трухановому острові, на Матвіївській затоці. Для цього тут навіть побудували 28 веж для стрибків (Опис життєдіяльності П.Л. Білозоренко, архів В.І. Дзівалтовського; Прокопенко, 2003; Дзівалтовський, 2004).
Плавці продемонстрували вміння з шести основних видах плавання: на грудях (a la caisse); на грудях звичайне; на грудях гоночне; на боці; треджен (вільний стиль, що нагадує за технікою кроль); кроль американський і австрійський. Серпнева дніпровська вода допомогла показати високі швидкості на всіх дистанціях (Прокопенко, 2003).
Зауважимо, одначе, що відомий київський краєзнавець М.О. Рибаков вважав, що плавці також змагалися у гавані Яхт-клубу. Він же, описуючи результати Всеросійської олімпіади у Києві, вказує, що вона між іншим сприяла утворенню Спортивного гуртка Олексіївського (Труханового) острова у вересні 1913 р. (Рибаков, 1997).