Пісня змагунів

Богдан-Ігор Антонич

Сонце любимо та спорт,

наша пісня складена в мажорній гамі,

перегонів любимо бурхливий гамір,

просто й без хитання в порт

човен наш пливе.

Гімнастичний крок

гуркотить на грищі, наче тарабан;

це вистукуємо наш залізний ямб.

Прискає пісок.

Любимо: змагання труд,

шлях під гору, далеч, розмір, погляд просто,

усміх, промінь соняшний і вільний простір

й хвиль рвучких сміливий скрут.

Нас утома не поборе.

Від

праці серце нам не хворе.

Сонця жар справляє, що тіла блищать, мов бронза.

О, який рекорд ще зможемо здобути, бо-зна:

може перемінимо

світ.

Ратище в руках нам свище

й пестить ляском диск,

понад гуркотливе грище

кулі срібний блиск

й має м’яко м’яч.

Ми не знаємо невдач,

лиш:

розкіш небезпеки,

радість перемоги.

Нас не болять ноги,

як маршуємо,

сильні, мов дейнеки,

смілі, мов ушкали,

на найвищі скали.

Прибрані

в вічної весни зелений буз

махом руки, маршем ноги

вітаємо сонця брус

ми – бадьорі, бронзові боги.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 19.