«Любо нам весною…»

Дніпрова Чайка

Любо нам весною,

Як сади ряснії

Ісповняють співом

Птахи голоснії.

Любо! І хотів би

Пісню ту пташину

Заховать для себе

Цілу, нерушиму.

Ось і роблять люди

Клітку-єдиначку

І ховають в неї

Голосну співачку.

То ж то й ба! Співала

Пташечка на гілці,

А замовкла зараз

У неволі, в клітці.

Дарма годувати

Та мостить кубельце:

Поглядає пильно

Птаха лиш на дверці.

Та пищить спотиху…

Не здивуйте, люди:

У неволі туга,

А не пісня буде.

Розчиніть ви клітку,

Птаха стрепенеться,

Голосная пісня

По садку поллється.

Люди нерозумні!

Нащо мудрувати,

В клітку вільну душу

Силоміць ховати?

Весело, чи що, вам,

Як пташина б’ється?

Легше вам, як згине,

А не достанеться

Ваша власність другим

На добро, на втіху?

Ох, ви, люди, люди,

Лихо з вами, лихо!

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 299 – 300.