«Не любиш ти мене…»

Дніпрова Чайка

Не любиш ти мене,

Не можеш ти любити,

Бо серцем присягнув

Одній на цілім світі,

І кличу я даремне:

Не любиш ти мене!

Ти й чуєш голос мій,

Що з серця йде самого,

Бо ти ж бо не глухий, –

А все ж таки до нього

Ніколи не озветься

Одвітний голос твій.

Що серденько болить,

Ніхто не буде знати,

І ти в ту саму ж мить

Не зможеш розгадати,

Бо буду я співати,

Коли воно щемить.

Нехай, сказала б я,

Ти зараз зрозумієш,

І засмутишся ти,

Бо сам страждати вмієш,

А тільки не утішить

Мене печаль твоя!

Якби могла вмолить

Я бога – я б просила

І день і ніч, щоб дав

Тобі він мир і силу.

І ще: щоб без одвіту

Ти не зазнав любить…

Якби могла вмолить

Я праведного бога!

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 319 – 320.