«Прокотився бурун наді мною…»

Дніпрова Чайка

Прокотився бурун наді мною:

Він покрив був мене з головою,

Він так грізно, так страшно шумів,

Але в серці вогню не згасив!

І тоді, як ярилася хвиля,

Все надія у серці світила:

Що не сміє-бо смерть підступить

До того, хто життям весь кипить,

Що нема в неї жадної власті

Наді мною і в самій напасті.

Той бурун ще реве і гуде,

Але далі, все далі іде.

Хай шумить – я його не боюсь!

Я не знаю, я, може, милюсь,

Може, смерть не зважає на силу,

Ту, що в серці у мене горіла,

Тільки знаю: в хвилини трудні

Все докупи злилося в мені:

І надія, і віра, й любов –

І наверх мене винесли знов.

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 321.