«У мене холоднії руки…»

Дніпрова Чайка

У мене холоднії руки,

У тебе гарячі, як жар, –

А в серці однакові муки,

Однаковий смуток і жаль.

Ти кажеш – у тебе крижина

В грудях замість серця лежить.

О, так би хотілось ту кригу

Теплом своїм власним нагріть!

Ти стогнеш, а я усміхаюсь,

Глузуєш – я рада ридать,

Сумую, як ти бадьоришся,

Говориш – я хочу мовчать.

Ми різно – нас зносить докупи

Рій цілий думок і питань,

А зійдемось – зараз між нами

Зросте той словесний бур’ян.

Ти в мене поради питаєш,

А з мене смієшся та кпиш,

А сам того, певно, не знаєш,

Які чудеса їй твориш.

Як в довгі безсоннії ночі

Ти в муках розсвіту лиш ждеш –

Які мені сни пречуднії,

Які мені думи ти шлеш!

Твоє одиноке ридання.

Тяжкі твої думи сумні

Лунають у мене на серці,

Складаються в тихі пісні.

Так часом вівчар заспіває, –

Прокотиться полем луна –

Вся повна нових підголосків,

Одіб’ється в лісі вона.

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 292 – 293.