27

Марко Вовчок

Хтось уступив у сінці. Я відчинила, аж це бабуся.

– Здоровенька була, дівчино, – промовила до мене. – Просимо на вечерю, зозулько!

– Спасибі, бабусю!

– То й ходімо.

– Ось я панії спитаюся.

– Чого питатись, любко? То ж вечеря!

– Чи звелить іти.

Бабуся перемовчала хвилинку та й каже:

– То йди, моя дитино. Я тебе тутеньки підожду.

Пани сидять укупці любенько, веселенько; щось межи собою розмовляють. Я ввійшла, а пані:

– Чого сунешся?

– Пустіть, – кажу, – пані, мене повечеряти.

– Іди собі – вечеряй!

Примітки

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1964 р., т. 1, с. 142.