4

Марко Вовчок

Увечері кличуть: «Іди до панночки – розбирати». Ввійшла, а панночка стоїть перед дзеркалом і вже усе зриває з себе.

– Де се бігала? Швидше мене розбирай! Швидше: я спати хочу!

Я розбираю, а вона все покрикує на мене:

– Та хутче ж бо, хутче! Кинулась на ліжко:

– Роззувай!.. А вмієш ти волосся звивати? – питає.

– Ні, не вмію.

– Боже мій! Горе моє! Яка ж вона дурна!.. Іди собі!

Дівчата вже мене дожидають:

– А що, Усте? Що, сестрице? Яка вона, голубко?

Що їм казати?

– Дурна я, – кажу, – дівчата, бо не вмію кіс ізвивати!..

Примітки

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1964 р., т. 1, с. 125.