Україна очима француза

Любов Ананасова

Музей книги і друкарства України

Гійом Левассер сір де Боплан народився близько 1600 року в Нормандії, ймовірно у Дьєппі (помер у 1670-му), і походив з шляхетсько-гугенотській родині, що мала прізвище Левассер. Від батька – математика і картографа він успадкував не лише родове прізвище, а й ім’я Гійом (Вільгельм).

У 16-річному віці він вже був лейтенантом, спеціалізувався на військовому будівництві й наприкінці 1630 року опинився у Речі Посполитій. Тут як найманий інженер-фахівець перебував на службі в артилерії польського коронного війська, яке дислокувалося в Україні. Будував замки і фортеці в містах Бар (1631), Броди (1632-1633), Кременчук (1634-1635), у 1634 році відбудовував зруйнований козаками Кодак. Ймовірно, Боплан разом з Андре дель Аква керував спорудженням чудового ренесансного замку-палацу у Підгірцях. Саме він зробив першу карту України 1639 року а в 1654-му видав у Данцигу спеціальну і «генеральну» карти України, виконані відомим голландським гравером Віллемом Гондіусом (Гондтом). Серед гравійованих Гондіусом карт Боплана – «Українська географічна карта», 12 карт окремих частин України, нарешті, перша в історії світової картографії військова топографічна карта цілої країни. Головними працями Боплана були карти, які справедливо вважаються одним із найважливіших досягнень картографії ХУП сторіччя, вони багато разів перевидавалися в різних країнах Європи.

Карта Дніпра Г.Л.Боплана	Карта Дніпра Г.Л.Боплана

Знаменитий «Опис України, або областей королівства Польського розташованих між кордоном Московії і Трансільванії» Гійома Боплана був задуманий як пояснення до карт, але фактично перетворився на самостійний твір. «Опис України» став результатом 17-річного перебування автора на українській землі та всебічного її вивчення. Цей твір написаний після повернення до Франції і з’явився друком в Руані, в друкарні Жака Кайуе при королівському дворі, 1651 року, вже під час національно-визвольної війни українського народу.

Перше видання друкувалося на прохання автора і було малотиражним. Той же друкар видав у 1660-му значно більшим тиражем доповнене видання під назвою «Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн». Відомо, що Боплан замовляв Гондіусу ілюстрації-мідьорити до свого «Опису», однак їх доля невідома. Автор сумлінно вивчав географію і топографію краю, розповідав про Дніпрові пороги, флору і фауну, кліматичні умови, різні сфери життя українців, про матеріальну і духовну культуру, історію України. Особливу увагу він приділяв козакам і Запорізькій Січі.

«Опис» викликав велике зацікавлення в Європі, перекладався різними мовами: англійською у 1704 році, німецькою – у 1781-му, польською – у 1822-му та російською – у 1832 році. Перший російський переклад широко використовував Микола Гоголь, коли створював свого «Тараса Бульбу». Саме такий примірник, виданий у Санкт-Петербурзі 1832 року в друкарні Карла Крайя, з передмовою перекладача Ф. Устрялова, зберігається у відділі стародрукованих, рідкісних та цінних книг Державної історичної бібліотеки України.

«Опис України» Боплан починає з Києва, який автор називає «одним з найдавніших міст Європи». Він описує місто, храми святої Софії і святого Михайла як очевидець. Київ, за Бопланом, це справжній центр великої країни, яка торгувала з усіма сусідами. В Києві «є університет, або академія, що знаходиться при Братській церкві», багато соборів і церков, в основному православних.

Книга поділяється на кілька підрозділів: «Ремесла, якими займаються козаки», «Руська шляхта», «Які повинності селян щодо панів», «Про Крим, або край Татарії», «Кримські татари» та інші. З усього населення тогочасної України найбільший інтерес у Боплана викликали козаки, яким відведено два розділи книги. Вони для автора – прямі нащадки давнього Києва та Київської Русі. Боплан розповідає не тільки про війни і походи козаків, їхню відвагу і витривалість, а й про їх мирне життя, заняття хліборобством і ремеслами. «Оповівши про доблесть козаків, – пише Боплан, – доречно буде сказати про їхні звичаї і заняття. Майте на увазі, що серед цих козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші… Усі вони вміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всякі м’ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту тощо».

Узагальнюючи, Боплан констатує: «Справедливо буде сказати, що усі вони здатні до різних ремесел, хоч деякі бувають гарними майстрами в одному якомусь ремеслі. Серед них зустрічаються люди з вищим ніж уся маса інтелектуальним розвитком, але й усі вони досить розвинені, хоч їхня діяльність головним чином спрямована на те, що корисне й необхідне в сільському житті».

Отже, у Боплана козаки виступають не лише вояками, військом, а як верства населення зі своїми характерними рисами і функціями. Це робить книгу унікальним джерелом вивчення козацтва. Боплан описує саме «козацьку Україну», специфічне «пограничне утворення», що виникло на землі, відвойованій у Дикого Поля. Саме це підтверджують складені ним карти України, на яких не зазначені інші українські «руські» землі Речі Посполитої – Поділля, Волинь, Галичина, заселені тим самим народом, що було добре відомо Бопланові. Козаки у його книзі постають окремим народом – цей погляд був досить поширеним у тогочасних західних писемних пам’ятках. У Боплана козаки поєднують в собі вояків і вільних виробників. Він пише: «Вони дотепні й спритні, винахідливі й з широкою душею, не прагнуть великого багатства, а понад усе цінують волю, без якої жити не можуть. Саме в цьому й полягає основна причина їхніх бунтів і повстань проти шляхти, так що рідко проходить більше семи чи восьми років без їхніх повстань».

Тобто найвища життєва цінність у козаків – це воля, але не в абстрактному романтичному сенсі, а в конкретному – у непідлеглості феодальній системі. У різкому контрасті з козаками зображене селянство, перетворене на напіврабів. «Селяни змушені віддавати панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах нічого не залишається для себе. Але це ще не все: пани мають таку безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям, що коли селяни потрапляють у ярмо до пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжник на галері».

Частину книги Боплан присвятив характеристиці суспільно-політичного устрою, способу і тактики ведення військових дій запорозьких козаків, зокрема, морських походів. Яскраво описує вибори кошового отамана на Січі, приготування до походу на Чорне море, будівництво човнів-чайок та дії козаків проти ворожого флоту. В той час Січ виступала своєрідним щитом проти спустошливих вторгнень кочівників у межі Західної Європи.

Увагу читачів привертає той розділ, де надзвичайно колоритно, емоційно та цікаво описуються побут і звичаї українців, зокрема, весільна обрядовість. Вже самі назви підрозділів свідчать про зміст авторської розповіді: «Як дівчата залицяються до парубків», «Як відбувається весілля» тощо.

Значну частину книги відведено природно-географічному опису Криму та характеристиці життя і суспільної організації татарського населення. У тій частині, де йдеться про внутрішньополітичне життя Речі Посполитої, слід зазначити розділи «Як обирають короля», «Про шляхетські вільності» та «Звичаї польської шляхти». Крім того, в тексті є невеликі за обсягом, але надзвичайно важливі повідомлення про хід та придушення козацьких повстань 1635 року під керівництвом І. Сулими.

Тривалий час праця Боплана, де подано яскраву картину життя українського народу першої половини ХУП ст., залишалася й дотепер є цінним джерелом інформації про Україну. Звичайно не все в книзі описано достатньо достовірно, частину своїх записів Боплан зробив зі слів сучасників, але це не зменшує її цінність.

Книгу Боплана перекладено на кілька європейських мов, однак не було українського перекладу повного тексту. Нарешті, був здійснений переклад з французької мови на українську з Руанського видання 1660 року. Примірник, з яким працювали перекладачі, належить відділу рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України й походить з колекції колишньої Львівської бібліотеки фундації графа В. Баворського. Як видно з штемпелів та екслібрисів ця книга входила до колекції Зигмунта Чернецького, а перед тим становила власність Чарторийських. її оригінальна оправа втрачена, у новітній час дерев’яні палітурки були обтягнуті жовтуватим пергаментом, на верхній палітурці – золоте тиснення з гербом. Загальний обсяг книги складає 112 сторінок, на перших шести ненумерованих сторінках – присвята королю Яну Казимиру і звернення автора до видавця та читача.

1990 року видавництво «Наукова думка» здійснило видання книги Боплана «Опис України» (перекладачі Я. І. Кравець і З. П. Борисюк) з передмовою відомого українського вченого-книгознавця Я. Д. Ісаєвича. Разом з перекладом українською мовою відтворено факсимільно текст руанського першоджерела. Знайомство з історичною пам’ятками такого рівня ще раз переконливо засвідчує, що Україна в усі часи була і залишається великою європейською державою.