Корсунська битва 1648 року

Цього [2008] року перемозі Богдана Хмельницького над головними силами польського війська під Корсунем виповнилося 360 років. Це був початок визвольної війни українського народу. Пізніше битву назвали «зразково-показовою військовою операцією, проведеною на найвищому рівні. Вона – шедевр військової стратегії й тактики, який вказує на величезний полководницький талант гетьмана Богдана. Навіть маючи в активі лише цю перемогу, Хмельницький увійшов би у світову історію як великий воєначальник».

Очолюване коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким та польним гетьманом Мартином Калиновським польське військо поспішало до Жовтих Вод на допомогу Стефану Потоцькому сину коронного гетьмана. Але неподалік від Чигирина їм зустрівся закривавлений жовнір – один з тих, що врятувалися у Жовтоводській битві.

Президент України Віктор Ющенко з сином Тарасом	Сальва мушкетерів

Звістка, яку приніс він, приголомшила: військо Стефана розбите, його самого поранено. А ще жовнір розповів, що сили у Хмельницького величезні, і разом з ним діє татарський загін Тугай-бея. Після цього слід було думати вже не про знищення козацького війська, а про спасіння власного. Тому польські гетьмани повернули назад і пішли у напрямку Корсуня.

Козацько-татарське військо після триденного відпочинку теж рушило до Корсуня. Богдан Хмельницький вирішив приголомшити поляків швидким наступом, і тому 14 (24) травня 1648 року об’єднане військо вже стояло під Городищем.

М. Потоцький та М. Калиновський бачили один порятунок – дістатися Білоцерківського замку й укріпитися там. Дорога пролягала через Корсунь і Богуслав. Це був чумацький шлях, який тягнувся пагорбами та схилами долини Росі. Біля Корсуня коронне військо переправилось через річку й зупинилося. Причиною зупинки стала звістка, що їм на допомогу поспішає князь Ієремія Вишневецький з 6 тисячами вояків. Втім, достеменно чисельність коронного війська, що брало участь у Корсунській битві, невідома: козацькі літописці кажуть про 20 – 26 тисяч, польські джерела називають у п’ять разів менше. Це було добре озброєне регулярне військо, але його сильно обтяжував обоз, що рухався повільно й заважав тактичним маневрам. На високому пагорбі неподалік від Росі поляки влаштували табір, який окопали шанцями та обставили возами.

Панцирна та легка кіннота	Президент В.А.Ющенко розглядає артилерію

Військо Хмельницького, налічуючи у своєму складі близько 15 тисяч козаків та 4 тисячі татар, рухалося обхідним шляхом, що пролягав між Корсунем і Стеблевом. Гетьман спорядив шеститисячний загін, до якого входили Вільшанський та Корсунський полки, й через Квітки та Стеблів направив його 15 (25) травня в обхід польського табору. Очолював цей підсилений артилерією загін вільшанський полковник Максим Кривоніс. Метою маневру була засідка на ймовірному шляху польського війська.

У польському таборі панували песимістичні настрої. Гетьмани ніяк не могли узгодити план подальших дій. Потоцький був за продовження відступу, а Калиновський хотів вступити в бій з козаками. Військо ремствувало, довгий час не отримуючи належної платні. Тому коли на сусідніх пагорбах було помічено велике військо, у польському таборі розпочалась ледь не паніка. Поляки не очікували, що повстанці наздоженуть їх так швидко.

Козацько-татарська кіннота почала перші наскоки. Поляки відстрілювались з окопів, але відсіч була малоефективною. Врешті вони зрозуміли, що місце для оборони обрали невдало. А Хмельницький вирішив здійснити ще один маневр, який багато істориків вважають легендарним.

Достеменно невідомо, чи було таке насправді, але літописи свідчать, що було. Суть у тому, що до польського табору підіслали під виглядом випадкових утікачів (чи дезертирів) кількох козаків, які мали дезінформувати поляків. Одним з цих добровольців-смертників був Самійло Зарудний.

Президент В.А.Ющенко і козак на коні	Президент В.А.Ющенко і мушкетер

Поляки захопили «втікачів» з козацького табору. Спочатку вони не повірили розповідям про кількість та подальші наміри козацько-татарського війська. До Зарудного застосували тортури, після яких він розповів, що військо у Хмельницького дуже величезне, до того ж йому на допомогу прийшов татарський хан з усією ордою. «Зрадник» також сказав, що він є місцевим жителем і може провести польське військо безпечним шляхом. Гетьмани повірили «втікачеві» – вони були певні, що після заподіяних тортур і в очікуванні наступних казати неправду неможливо.

Між тим загін Кривоноса по мостах перейшов Рось і дістався до хутора Горохова Діброва. Поруч пролягала заросла лісом та чагарниками глибока балка з крутими схилами. Днище було заболочене, а схил з боку Корсуня поруйнували весняні дощі. Через цю балку проходив Богуславський Шлях, і саме тут Кривоніс зробив засідку. Козаки нарізали великих колод й улаштували своєрідні барикади. Дорогу перекопали рівчаками, а на схилі у хащах встановили гармати. Отже на ранок 16 (26) травня засідка була готова.

Вжахнувшись величезного війська повстанців та зважаючи на власне невигідне становище, поляки почали відступ. Для того, щоб покращити маневреність війська серед ярів долини Росі, гетьмани Потоцький та Калиновський наказали деяким кінним хоругвам спішитись. Відступ спочатку був досить організованим, але козацькі й особливо татарські вершники насідали на польські колони, створюючи колотнечу та плутанину.

Неподалік від Горохової Діброви поляки почали спускатися в балку, яка в майбутньому стала називатися Різаним Яром. Схил був дуже крутим і слизьким. Закованим у залізо воякам довелося дуже важко. Обозні вози, що їх не могли втримати коні на крутому схилі, почали котитися. Аж тут з протилежного схилу вдарили гармати Кривоноса.

Кіннота зі списами	Президент В.А.Ющенко спостерігає герць на шаблях

У польському війську почалася справжня паніка. Але тікати було нікуди, адже з боків та з тилу вже насідали основні сили Хмельницького. Татарська кіннота засипала польських жовнірів хмарою стріл.

Частина війська Хмельницького переслідувала поляків, але основні загони спробували обійти поляків з флангів. Лівим рухалися колони козаків, правим – татари. Коло Різаного Яру поляки вже були фактично оточені, але гетьман вичікував. Лише коли вони дісталися заболоченого днища балки, козаки почали головний наступ.

Передові загони польського війська потрапили у болото й почали грузнути. Вони не могли піднятися на перекопаний схил, з якого били гармати. Задні загони виявилися повністю затиснутими: попереду були власні товариші, які застряли в болоті, позаду на них котилися вози і насідали повстанці. Артилерія поляків через величезну тисняву виявилась фактично непридатною до бою.

Битва тривала близько чотирьох годин. Польське коронне військо зазнало нищівної поразки. Обох їхніх гетьманів було захоплено в полон і відправлено до Криму в подарунок ханові. Це був тріумф Богдана Хмельницького.

P.S. 24 травня 2008 р. під Корсунем було проведено історично-батальне дійство «Битва під Корсунем». Його відвідав і переглянув Президент України Віктор Ющенко.