Київ на воді

Сергій Соколов

«Київ на воді» – це назва сьомої книги серії «Київські мініатюри», започаткованої письменником-істориком Віталієм Ковалинським у 2002 році. Як і попередні третя – шоста книги та друге видання книги першої, вона побачила світ у видавництві «Купола».

Миколаївський ланцюговий міст	Вид на Поділ та Труханів острів

Першими читачами «Києва на воді» стали члени земляцтва «Труханів острів», які щороку 27 вересня приходять на острів, щоб вклонитися місцю своїх колишніх домівок, своєму селищу, знищеному того дня у 1943-му Цього року вони зібралися на 65-ті роковини трагічних подій, коли німецькі окупанти, відступаючи з Києва під натиском Червоної Армії, спалили і знищили усе на Трухановому острові. І Віталій Ковалинський зробив те, що обіцяв труханівцям на зібранні минулого року: написав і видав книгу про історію Києва на воді. Йдеться в книзі й про них, нині 80-90-річних колишніх острів’янах, яким додають сил спогади про дитячі та юнацькі роки на воді.

Стольний град Київ починався на правому березі Дніпра-Славутича. З часом володіння міста поширилися не тільки вверх в вниз по правобережному суходолу, а й перейшли через річку – на Труханів острів.

Потім на лівому березі, який тоді ще належав Чернігівській губернії, з’явилися слобідки – Микільська, Кухмістерська, Передмостова. Перша була пов’язана з Києво-Микільським монастирем, друга – зі спорудженням Старої Печерської фортеці, третя слобідка виникла, коли почали будувати Ланцюговий міст через Дніпро. Цей перший капітальний міст був зведений у 1853 році за проектом англійця Чарльза Віньйоля і надовго став однією з архітектурних прикрас Києва.

Невдовзі після того, у 1870-му береги Дніпра з’єдналися нижче Видубичів першим залізничним мостом, побудованим російським військовим інженером Амандом Струве. Через 47 років, напередодні лютневої революції 1917-го, на Подолі проліг другий залізничний, який тепер зветься Петрівським.

Ланцюговий міст продовжився Русанівським. На місці давнього Наводницького перевозу побудували спочатку перший однойменний міст, поки що дерев’яний, а потім на його місті спорудили другий, суцільнозварний, який назвали мостом імені Є. О. Патона.

Пішохідний міст перекинувся на Труханів острів, міст Метро пройшов колишньою трасою Ланцюгового. З’явилися мости Північний, Південний, Московський, Рибальський. Нині будується Подільсько-Воскресенський мостовий перехід.

Багато місця в книзі «Київ на воді» відведено Трухановому острову та його першим поселенцям. Це – розповіді про колишнього човняра-перевізника Адама Гінтовта, який став засновником першого на острові ресторану і популярного розважального закладу «Ермітаж», про Товариство пароплавства по Дніпру та його керівника Давида Марголіна, який власним коштом побудував церкву св. Єлизавети та парафіяльне училище, про Дніпровську біологічну станцію та Київський яхт-клуб, про повені 1907-го та 1931 років, про долі окремих труханівських родин тощо.

27 вересня 2007 р. Річниця знищення поселення на Трухановому острові	Загальний вигляд пам'ятника на Трухановому острові

Значний інтерес становить розповідь про спорудження церкви св. Іоанна Рильського на Передмостовій Слобідці та про Миколаївську церкву на Микільській Слобідці, у якій 25 квітня 1910 р. вінчалися поети Микола Гумільов та Анна Ахматова. Розповідаючи про цю подію в їхньому житті, автор навів низку цікавих фактів, які досі не були відомі широкому загалу

На правому березі Дніпра святий рівноапостольний князь Володимир хрестив киян, і на його берегах зростав Київ. Місто боронили і відвойовували, тут працювали і відпочивали, ходили під вітрилами і на веслах, сиділи з вудками і ставили сітки, зустрічали зорі і кохалися.

Для кожного Київ – свій, особливий, а для усіх разом він – один, вічний святий Київ. Так було, так є і так буде завжди.