Ілля Толкачов

Алла Ревенко

мистецтвознавець

У жовтні цього [2008] року в Музеї сучасного образотворчого мистецтва України проходила виставка живопису і графіки художника Іллі Толкачова.

Ілля Толкачов (6.08.1944 – 30.09.2007) був монументалістом, так би мовити, від Бога. Його творче життя позначалося докладним монументальним мисленням. Мабуть, це було у нього в генах. Адже й батько, видатний український художник Зіновій Толкачов (1903-1977), починав і прославився у 1920-ті роки саме своїми настінними розписами. То вже потім були у нього графічні серії «Майданек» та «Освенцім», які принесли світове визнання. Ілля до свого останнього дня займався упорядкуванням батькової спадщини, дуже часто задля цього відкладаючи свої творчі плани.

Між тим, художником і особистістю Ілля Толкачов був непересічною. Випускник монументальної майстерні, він закінчив Київський художній інститут у 1974 році. Його педагогами з фаху були визначні українські митці В. Костецький та І. Шпільман. А монументальну майстерню тоді очолювала Т Яблонська. Багато хто з творчої молоді прагнули потрапити до майстерні Тетяни Нилівни, але потім, по закінченні, далеко не усі вони відбулися як художники-монументалісти, віддавши перевагу станковому живопису. А от Ілля Толкачов залишився вірним своєму покликанню на усе життя. І творчий спадок у нього чималий: тут і графіка, і живопис, але перш за все – монументальні твори.

Гладіолуси на білому тлі. 2000	Гладіолуси на чорному тлі. 1998

Працювати в царині монументального мистецтва завжди було важко, бо тут, крім творчої праці, ще й виснажливі фізичні навантаження та постійні роз’їзди. Та Алік, як звали його друзі, не зважав на ці складнощі, працював натхненно. Хоча останнім часом монументальне мистецтво – річ дуже невдячна. Це колись його називали «вічним». А тепер, коли воно найбільше залежить від смаків та примх замовників, до нього часто ставляться як до звичайного оздоблення. Так і зникли, були знищені численні видатні сучасні твори. Не оминула ця пошесть і роботи Іллі. Але лише перелік того, що залишилося, займе не одну сторінку.

Та й графічних і живописних робіт у нього чимало. Він любив працювати серіями. Це теж, мабуть, пов’язано з його особливим, монументальним підходом до втілення задуму. Писав широко, яскраво, декоративно, умовно. І навіть обраний зовсім простий, на перший погляд, мотив, як-от натюрморти з гладіолусами, які він писав з року в рік після дня свого народження, вражав нестримною енергією, буянням фарб, прихованим глибинним підтекстом.

Та й взагалі він тяжів до філософічності. Тож і теми до своїх живописних триптихів обирав загальнолюдські – «Матері», «Сестри» тощо. Такими ж були і графічні серії «Музика», «Чорна кава», «Лікарня».

Двоє. 1980-ті	Accelerando. 1967

І ще Алік любив подорожі, з яких привозив численні малюнки, акварелі. Часто не етюдного плану, а завершені твори. Немовби відчуваючи, що відпущено йому не так вже й багато часу, поспішав жити і творити.

Його монументальні роботи можна побачити в Києві у Сільськогосподарській академії, в Інституті кібернетики, у музеях медицини та педагогіки та в багатьох інших містах України.

Ілля Толкачов раптово рік тому пішов з життя. Залишилося багато нереалізованих творчих задумів. Та він був – Майстер. І цим сказано все.