2.9.3. Історичне ядро міста – Київський Поділ в 1943-1990 рр.

Парнікоза І.Ю.

“Силуети висотних будівель, гармонійне поєднання історичних та архітектурних пам’яток з новими елементами благоустрою, розкриті в бік Дніпра і гідропарку озеленені простори – все це надасть особливу красу давньому Подолу”.

М.М. Шулькевич, Т.Д. Дмитренко, 1978 р.

Поділ. Локалізація

Період 1943-91 рр. супроводжувався набуттям Подолом нового значення. Стародавній заплавний район пережив період передвоєнного застою, коли його вважали анахронізмом з «міщансько-попівською» архітектурою і трактували лише як один з промислових придніпровських районів. На жаль, в цей час низка найцінніших пам’яток – подільських церков різного часу була знищена. Під час Другої світової війни додалися нові втрати. Зокрема, було пошкоджено дзвіницю Флорівського монастиря, верх дзвіниці церкви святого Іллі, храм Миколи Притиска. Снарядом зруйновано баню конгрегаційної церкви у старому академічному корпусі Києво-Могилянської академії (Храми Києві, 2001).

Рис. 2.9.1.1. Вид на Поділ, 1940 рр.: В далині над Гаванню димить КРЕС, з права від неї ще немає елеватору №1. Зліва помітна Контрактова площа з Контрактовим будинком та Староакадемічним корпусом Києво-Могилянської академії. По центру труба ЦЕС на вул. Андріївській а з правого боку від неї, на березі Дніпра знаходиться елеватор парового млина Янковського (білий торець – зруйнований в 2007 р.), ближче до переднього плану, ще ближче млин Бродського з трубою (всі будівлі крім елеватора на сьогодні втрачені), на право від нього на розі Набережно-Хрещатицької будинок архітектора Л. Станзані, п.п. ХІХ ст. (знесено). На передньому плані комплекс Поштової станції (все окрім Поштової станції знесено). Поділ ще не має гранітної набережної та річкового вокзалу. Судна швартуються до дебаркадерів або просто до берега. Перевагою є велика кількість дерев в прибережній смузі. Фото з мережі

Рис. 2.9.1.2. Вид на Поділ, 1954 р.: В далині над Гаванню димить КРЕС, з права від неї нещодавно збудований елеватор (суч. «Київмлин»), попереду нього на березі Дніпра знаходиться елеватор парового млина Янковського (білий торець – зруйнований в 2007 р.), ближче до переднього плану труба ЦЕС на вул. Андріївській, ще ближче млин Бродського з трубою (всі будівлі крім елеватора на сьогодні втрачені), на право від нього на розі Набережно-Хрещатицької будинок архітектора Л. Станзані, п.п. ХІХ ст. (знесено). На передньому плані комплекс Поштової станції (все окрім Поштової станції знесено). Поділ ще не має гранітної набережної та річкового вокзалу. Судна швартуються до дебаркадерів або просто до берега. Перевагою є велика кількість дерев в прибережній смузі. Фото з мережі

Рис. 2.9.1.3. Вид на Поділ, 1950-ті рр.: Цілісна і неспотворена подальшими перебудовами забудова. В далині над Гаванню димить КРЕС, з права від неї нещодавно збудований елеватор №1, попереду нього на березі Дніпра знаходиться елеватор парового млина Янковського (білий торець – зруйнований в 2007 р.), ближче до переднього плану труба ЦЕС на вул. Андріївській (на набережній її водозабірна станція, що збереглася), ще ближче млин Бродського з трубою (всі будівлі крім елеватора на сьогодні втрачені), на право від нього на розі Набережно-Хрещатицької будинок архітектора Л. Станзані, п.п. ХІХ ст. (знесено). На передньому плані комплекс Поштової станції (все окрім Поштової станції знесено). Поділ ще не має гранітної набережної та річкового вокзалу. Судна швартуються до дебаркадерів або просто до берега. Перевагою є велика кількість дерев в прибережній смузі.

Рис.2.9.1.4. Вид на Поділ, 1958 р.: на Рибальському півострові помітно КРЕС, з права від неї елеватор (№1) 1950-х рр., зліва від нього на березі Дніпра знаходиться елеватор млина Янковського (розвернутий в три чверті), з права від нього дещо в глибині Набережно-Микільська церква, ближче до Поштової площі труба ЦЕС на вул. Андріївській, ще ближче елеватор млина Бродського з трубою (всі будівлі крім елеватора втрачені). На місці сучасної Поштової площі – комплекс Поштової станції (все окрім Поштової станції знесено). Під схилом гори будинки електростанцій трамваю та фільтрів водогону. Поділ ще не має гранітної набережної та річкового вокзалу. Судна швартуються до дебаркадерів або просто до берега. Перевагою є велика кількість дерев в прибережній смузі. Фото з мережі

Проте, в післявоєнний час Поділ нарешті утвердився в свідомості тогочасних киян та міської влади як неодмінна складова історичного ядра міста, що потребувала збереження. Богослужіння (відновлене під час окупації) в більшості церков Подолу були припинені, а самі храми використовувалися не за призначенням. Проте саме в цей період храми Подолу, а також інші історичні споруди, такі як Гостинний двір та Контрактовий будинок нарешті були визнані пам’ятками архітектури, на них почали проводитися реставраційні роботи. В описуваний період Поділ розростається на північ та починає включати квартали вздовж вулиці Кирилівської (Фрунзе), де продовжує функціонувати промисловість та районі залізничної станції Петрівка, де розвивається нова промислова забудова.

Рис. 2.9.1.5. Вид на Поділ в 1964 р.: Добре помітні КРЕС, елеватор 1950-х рр., Гаванський вантовий міст, елеватор млину Янковського (повернутий в три чверті, знесено), помітна дев’ятиповерхівка та ЦЕС за нею. На набережній помітна водозабірна станція ЦЕС (збереглася до нашого часу). Судна швартуються просто до ґрунтової набережної. На акваторії Дніпра вище Пішохідного мосту земснаряд добуває пісок. Фото з мережі

Рис. 2.9.1.6. Вид на Поділ 1980-ті рр.: На передньому плані Житній ринок в процесі побудови, навкіс від нього історична забудова на місці майбутньої автостанції Поділ. В центрі фото квартали передреволюційної забудови, лише з права на півночі Подолу виглядають панельні будинки. На горизонті димить КРЕС на Рибальському півострові, з права від неї димар поблизу «Київмлину». За ним помітні портові крани. Фото з мережі

Важливе значення мало також зведення метро, яке поєднало Поділ з верхнім містом та новим житловим масивом Оболонь, зведеним на місці колишнього заплавного урочища. Водночас будівництво метрополітену завдало потужного удару по історичні забудові Подолу: було знищено більшу частину ансамблю старовинної Поштової площі, нанесено шкоду Гостинному двору і водночас не музєєфіковано знайдені під час прокладки метрополітену квартали давньоруської забудови. Особливо багато історичних будинків знищено також під час прокладки другої черги Куренівсько-Червоноармійської лінії, зокрема, перегону між станціями “Контрактова площа” – “Тараса Шевченка”.

Ще станом на 1980-ті рр. Поділ був унікальним по кількості збереженої старої забудови. Якби тоді було прийнято рішення зберегти то все, ми би мали компактне історичне містечко в Києві, що значно підвищило би туристичний потенціал Києва. Велика кількість будинків забудови ХІХ – поч. ХХ ст. протягом описуваного періоду без належного догляду зносилися та прийшла в негідність. Її просто знесли у 1980-ті рр. Частину ж історичної забудови зносили під зведення більш сучасних будинків.

Велика увага приділялася озелененню Подолу, де майже були відступні зелені насадження загального користування. В 1959 р. на вул. Фрунзе заложили парк ім. М.В. Фрунзе. В ньому обладнанні літня естрада, ігровий майданчик для дітей, шаховий і танцювальний павільйон. Реконструйований, озеленений і благоустроєний бульвар, що розділяє вулиці Нижній вал та Верхній вал (Шулькевич, Дмитренко, 1982).

Урбанізація ХІХ-ХХ ст., безликість радянського часу затерла сліди колишньої соціально-економічної своєрідності мешканців Подолу. Втім, Поділ і в описуваний період мав свій особливий дух, який формували пам’ятки старовини та маса дореволюційних будинків з їх двориками та зеленими насадженнями. Цей колорит передавався як людям, що тут мешкали так і численним відвідувачам міста над Дніпром.