2.9.5. Острів Муромець у 1943-1990 рр.

Парнікоза І.Ю.

«Змінилося якісно і кількісно озеленення Дарницького та Дніпровського району, в яких довгі роки були піщані пустоші. Зона лісопаркових господарств тут займає чи не перше місце в Києві за площею зелених насаджень — 17 200 га. Броварський лісовий масив, урочища Чорторий та Муромець, острови старого русла Дніпра дозволяють організувати будь-які форми відпочинку для мешканців не тільки лівого берега Дніпра але й правобережних районів міста»

М.М. Шулькевич, Т.Д. Дмитренко, 1978.

У описуваний період острів Муромець загалом зберігав свої абриси набуті в попередні періоди. Зміни пов’язані з ним викликані будівництвом Київського (1964 р.) та Канівського (1976 р.) водосховищ (що змінили гідрорежим), а також прокладанням через нього Північного мостового переходу з Московським мостом.

На мапі Києва 1945 р. ми бачимо тогочасну топографію острова Муромець, що свідчить про природний стан заплави на ньому. Окремі озера позначені, але не підписані. Наявні також не підписані протоки Бобровня (зберегла свою назву і по сьогодні) та протока, яка в ХІХ-поч. ХХ ст. носила назву Небишівська. Зазначено не підписані озера Глибоке (станом на 1902 р – Житецьке) та Лопуховате (станом на 1902 р. – Лопух). На Десенці показані окремі острівці. На мапі зазначено межу міста Києва, яка проходить від північного закінчення протоки Бобровня, перетинаючи острів, далі по східному берегу Десенки. Зазначено також Небишівську протоку, зачаток сучасного острова Міжмостний (колишнього острова Іловатий) в якості півострова, відділеного від острова Муромець суч. затокою Чорторий (колишня протока – Чорторий). Аналогічною, але з меншою деталізацією показана ситуація на топооснові Генерального плану 1947 р.

На обох мапах ми бачимо продовження формування північно-західного рогу острова Муромець і утворення суч. о. Крайній (назва наша). Формування цих структур відбувалося і відбувається в наш час за рахунок наносів гирла Десни.

Аналогічно до попередньої але більш схематично ситуацію подано на фрагменті Генерального плану 1947 р. та мапі Києва 1953 р.

На детальній мапі 1960 р. ми можемо побачити багато цікавих деталей відносно острова Муромець. Північна частина Муромця має висоту 90-95 м.н.р.м. На північно-західному узбережжі острова Муромець показано зарості чагарників. Нижче цього півострова наявна піщана мілина та острів Крайній – назва наша. Позначено та підписано озеро Кільнище. Район центральної частини острова Муромець – має висоту біля 90 м. Тут зазначено озеро Глибоке (підписане), протока Бобровня (підписане як озеро), по середині підписане урочище Муромець. Підписано озеро Лопуховате. Тут розташовано будинок. Правий берег острова Муромець також позначений як вкритий чагарниками.

У цей час ми можемо зафіксувати, що сучасний острів Лопухуватий все ще складав єдине ціле з островом Муромець.

На фотографіях 1964 р. ми можемо побачити береги острова Муромець. Вони мають піщані пляжі, які в той період вже використовувалися населенням. На пляжі потрапляли на власних моторних човнах чи за допомогою перевізників. Знімки свідчать що тут існувала елементарна пляжна інфраструктура (наприклад роздягальня). В районі сучасної Оболоні працює земснаряд.

Цікавим є зображення Муромця на матеріалах Генерального плану 1966 р. Тут ми бачимо проектовану трасу північного мостового переходу. Тут було зведено в 1970-х рр. Московський міст. Окрім того, ще один мостовий перехід планувався значно на північ від попереднього. Цікавими були також плани пустити Десенку через острів Муромець до Дніпра.

Найкраще уявлення про непорушену заплавну структуру дає фрагмент аерофотозйомки 1968 р. На фото помітно натуральну структуру заплавних проток та озер острова.

Початок активному освоєнню Муромця поклало зведення 1976 р. Московського мосту. Московський міст забезпечив автомобільне сполучення не тільки з придеснянським лівобережжям, але й відкрив доступ на Муромець, а також встановив автомобільне сполучення зі створеною на Трухановому острові зоною відпочинку. Автодорога сюди пролягла дамбою, що сполучає Труханів та Муромець і в якості Труханівської вулиці протягнулась островом аж до виходу з пішохідного мосту.

У 1970-х рр. до північної рекреаційної зони включено парк Дружби Народів в урочищі Чорторий – один з самих великих у Києві (острів Муромець) — 211 га. Його перша черга закладена 1972 р. на площі у 75 га (архітектори В. Г. Отрощенко, В. К. Юхно та В. В. Титов). Структура парка сформована так, що його центральна частина має загальноміське значення. Тут створювалася Площа знамен біля головного входу, прикрашена фонтаном «Єдність» і оригінальним сонячним годинником. Вона переходить в алею дружби народів, яка закінчується Площею 50-річчя СРСР та Площею мітингів. Композицію планувалося завершити пагорбом Дружби Народів висотою 20 м. з меморіалом Дружби та гербами союзних республік. Підходи до нього мали бути оформлені у вигляді 15 пелюсток, озеленених та індивідуально оформлених для кожної республіки (Шулькевич, Дмитренко, 1982; Вакулишин, 2014).

У цьому описі читач, знайомий з Києвом, з легкістю пізнає так зване «коло» у парку Дружби народів, яке є рештками цієї незакінченої композиції. Наявні компоненти планування були реалізовані 1976 р. Зокрема, через протоку Бобровня було перекинуто парковий міст.

Як зазначають М. М. Шулькевич, Т. Д. Дмитренко (1982):

«Окремі паркові споруди розміщуються на штучно-створених гірках для захисту від затоплення. Вся територія парку буде розділена на зони тихого відпочинку, культурно-просвітницької роботи, масових розваг, спортивних, національних ігор, дитячого містечка. В парку передбачені пішохідні, велосипедні маршрути та маршрути для кінних прогулянок, електрокарів та електробусів, організована автостоянка на 500 авто. Парк «Дружби Народів» і острів Муромець, що озеленюється в наш час стануть місцем відпочинку в природному середовищі для мешканців майбутнього нового житлового утворення – Вигурівщини-Троєщини».

Детальний план розвитку парку «Дружби народів» та прилеглих територій знаходимо в матеріалах Генерального плану 1986 р. Тут помітні сучасні поїдені гідронамивом Троєщини абриси Муромця та окремого острова Лопухуватий. Тут ми також бачимо план ще одного мостового переходу на північ від Московського мостую

Однак станом на 1990 р. цей парк так і залишився не закінченим. На схемах Києва 1989-90 рр. можна побачити деякі додаткові деталі: приплав «Зелений бір» на Муромці в гирлі р. Десни, підписані заплавні озера, а також те саме коло в парку Дружби Народів. Зауважимо, що межа міста Києва в цьому районі трохи змінилася. Хоча вона так як і раніше (в 1945 р. перетинала центральну частину острова Муромець, вона тим не менше тепер уходила по Десенці на північ, включаючи до Києва значну частину лівобережної троєщинської заплави.

На схемі Київської блакитної зони 1990 р. ми також бачимо, що східне узбережжя Муромця вже сильно пошкоджено внаслідок гідронамиву нового житлового масиву Троєщина. Помітний зведений в рамках закладки парку Дружби Народів місток на протоці Бобровня. Нижче кола братніх республік а західному березі острова показано базу відпочинку Київського військового округу «Десна», приплави та пляж. Тут також помітно окремий відділений від Муромця та лівого берега острів Лопухуватий.