Вступ

Лащенко Андрій Андрійович

Важливу роль у збереженні минулого, формуванні історичної пам’яті і національної свідомості українського народу відіграє його історико-культурна спадщина. Візуальний компонент, що включає в себе пам’ятні місця, музейні комплекси і експозиції та інші елементи, створює своєрідний простір, за допомогою якого не лише можна відобразити історичне минуле, а й активно сформувати суспільні погляди громадянина [22].

Наявність зручного для захисних укріплень рельєфу, лісів для відповідного будівництва та чистих джерел питної води обумовили розміщення у Київській місцині людських поселень ще за найпрадавніших часів, наприклад, Києво-кирилівська стоянка, як і наявності поселень Трипільської культури [28, с.14]. В результаті проведених у 80-ті роки минулого століття археологічних робіт під керівництвом І. І. Мовчана було виявлено нечисленні уламки трипільського червоно-глиняного посуду, що свідчать про заселення цієї місцевості ще у ІІІ тис. до н. е, а одержані матеріали виявилися перевідкладеними під час будівництва Лисогірського форту рештками зруйнованих культурних шарів [38].

В силу складних міжнародних і військових обставин, згідно з Андрусівським перемир’ям 1667 року між Росією і Річчю Посполитою, Київ був єдиним великим форпостом на правому березі Дніпра в другій половині XVII ст. Зросла стратегічна значущість міста в боротьбі з іноземними загарбниками. Це зумовило увагу, що проявилася російським урядом у створенні в 1654 р. міських укріплень і перебудові їх в наступні десятиліття [13, с.3], що зумовило згодом появу найбільшої у Європі земляної фортеці – Лисогірського форту.

Актуальність роботи полягає у тому, що досліджувана територія є регіональним ландшафтним парком місцевого значення, відноситься до природно-заповідного фонду м. Києва, одночасно являючись об’єктом археологічної та історико-культурної цінності.

Метою представленої роботи було дослідження графіті, зроблених на захисних цегляних спорудах – потернах, єдиних на сьогодні фізично існуючих фортифікаційних елементах найбільшого в Європі Лисогірського форту в частині встановлення їх ролі, значення військового минулого Києва та окремих його осіб.

Об’єкт дослідження – графіті потерн Лисогірського форту.

Предмет дослідження – історичний опис графіті на цеглинах потерн Лисогірського форту.

Завдання дослідження визначаються історичною роллю раніше лише частково відомих та обмежено доступних відомостей щодо графіті на потернах Лисогірського форту й полягали у:

– з’ясувати рівень висвітлення означеної теми у наукових працях та описати наявні джерела;

– оцінити в загальному історичне значення Лисогірського форту у фортифікаційному будівництві;

– розробити комп’ютеризовану базу даних з метою внесення, зберігання та обробки емпіричних історичних даних;

– описати та проаналізувати графіті на цеглинах потерн Лисогірського форту за усіма їх складовими.

Хронологічні рамки: 1890–2019 рр. Нижня межа обумовлена першими ідентифікованими за часом їх створення написами на цеглинах потерн; верхня – наявними сучасними різноплановими відомостями щодо авторів графіті.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження був збір фактів, їх аналіз і синтез, а також узагальнення, при цьому використовувалися принципи історизму та наукового об’єктивізму, історіографії та основи історичних джерел.

Загальнонаукові методи аналізу і синтезу було застосовано при написанні роботи, з використанням власне історичних методів: ретроспективний (характерні описи форту в часі і просторі); періодизації (для впорядкування та систематизації емпіричних даних – наприклад, написів у розрізі дат їх створення за періодами); історико-порівняльного (дозволив зіставити інформацію із джерел, загалом її інтерпретувати й зробити відповідні логічні висновки).

Враховуючи різноманітність об’єкту дослідження та використаних джерел, було застосовано у дослідженні також міждисциплінарні методи: математичні – комп’ютерна обробка інформації; графо-аналітичні – аналіз одержаних даних та їх інтерпретація; робота із архівними даними.

Наукова новизна полягає у хронологічному описі, проведеному вперше, усіх історичних написів на зовнішніх і внутрішніх частинах потерн Лисогірського форту; істотному доповненні відомостей щодо авторства графіті, їх генеалогічних та топонімічних даних.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичний матеріал, вихідні експериментальні дані та зведена історична інформація можуть бути використані:

– у науковій діяльності для продовження дослідження елементів графіті як невід’ємних складових частин захисних споруд – потерн;

– у навчальній діяльності на уроках історії України під час проходження матеріалу щодо стародавніх захисних укріплень;

– Національним історико-архітектурним музеєм «Київська фортеця» з метою розробки історико-краєзнавчої та туристичної діяльності;

– зацікавленими сторонами із метою інформування громадськості та популяризації історичних знань.

Апробацію роботи було здійснено на Міжнародній науково-практичній конференції «VIІ Міждисциплінарні гуманітарні читання», присвяченій 100-річчю Національної академії наук України, підтвердження чого наведено у Додатку Ф й опубліковано в [33].

Узагальнені результати дослідження графіті доповідалися 17.01.2019 р. на вченій раді Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури із залученням співробітників Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», підтвердження чого наведено у Додатку Х.

Матеріали дослідження графіті потерн Лисогірського форту з метою їх оприлюднення подано також до оргкомітетів таких зібрань: XVІІ міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна 2019» (м. Київ, 15 березня 2019 р.) та Міжнародної науково-практичної конференції: «Історико-культурний туризм: український та світовий досвід» (м. Київ, 5 квітня 2019 р.).

Структура дослідження включає вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел та літератури, додатки.