Байка про вудженого оселедця

Богдан-Ігор Антонич

Один молодий оселедець, граючись із морськими водами,

Марив про буйні хмари диму, що стелились над кораблями,

Подивляв його сувої, його форми пошарпані, романтичні,

Наче якісь піднебні скелі, якісь будівлі гігантичні.

Мудрі, добрі, милосердні люди, щоб мрії морського романтика сповнити,

Зловили його та дали до диму підвудити.

Примітки

Вперше опубліковано: Сучасність. – 1992. – № 9, вересень. – С 63 (публікацію підготувала Л. Головата). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66). Підписано: «Ігор Ігоренко». У першому рядку слово «филями» виправлено на «водами». В іншому рукописі (од. зб. 66 – 6) у перший рядок має вигляд: «Один бадьорий оселедець, граючись із морськими филями».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 269.