Псалом молодості

Богдан-Ігор Антонич

В жилах дудонить буйна кров,

Гаряча, шалена, незряча.

Скиглить, щемить свій дикий зов,

Сонцем п’яна, наливана.

Жаром жаги огрівана.

О бурлива, безжурлива.

Безтямна, юна кров!

Серце дзвенить казкою мрій,

Гаряче, шалене, незряче.

Лебедить гордих снів обрій,

Ой леле, леле, шлях свій стеле

Піднебних льотів, сурм молотів,

Молотний шлях понад зорями,

Понад зод’яку берегами,

Міжзірний

Гін гонця.

Ой леле, леле, шлях свій стеле

До сонця!

Нерви золотять душ жемчуг,

Гарячих, шалених, незрячих.

Сплетені з лискавок напруг,

Самодзвонні, злототонні,

Осяйне світло жірандоля,

Нерви – струни арфи Еоля.

Палкі, бадьорі, різкі,

Нерви, нерви молоді!

Нема запор, грабель та там,

Нема тюрем, казарм та брам.

Щоб не розбили,

Щоб не звалили,

Не поломили

їх юні м’язи,

Нема ув’язи,

Щоб не пробила

Їй юна сила.

Муки розпуки.

Біль розлуки,

Зневіри круки,

Брехні павуки,

Хамства п’ястуки

Не покорять, не зігнуть,

Не поломлять, не потнуть

Орлиних крил.

Шумких вітрил,

Юнацьких сил.

О яструби, галки, супи,

Не вам видерти, не вам заплюти

Жагучих снів

Юних голів.

Не вам! Не вам!!

О каналія та підла падлюка,

Обросла брудним болотом,

Буде той, хто на днів своїх весні

Не був романтиком та дон кіхотом,

Не злітав в надхмарні ті світи,

Де рабства не цвітуть квіти,

Де хамства п’ястуки ідей не мнуть,

Де не смердить лакейства гній,

Де буревійних вітрів шум,

Де думних душ не нищить глум,

Де блестить зір хрустальних рій,

Хто не знав ніколи юних мрій,

Тому не осягнуть життєвої мети.

Вперед! Тривай хвиле, в тобі чар,

Тривай хвиле, в тобі сонця жар.

Вперед! Хай ллється бенкет життя!

Перед нами світ до здобуття.

О найбільше мистецтво з мистецтв:

Викути Своє Власне Я!

Вперед! Нема неможливих речей.

Заки покриє нас іней,

Хай переллється бенкет життя!

Гей, в гін ідей,

В гін орла-гонця!

Ой леле, леле, молодість шлях свій стеле

До сонця!!

21 січня 1931

Примітки

Вперше опубліковано: «Твори, 1998». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66). Підписано: «Ігор Ігоренко». У строфі, яка починається словами «Нема запор», слова «казамат, брам» виправлено на «казарм та брам». У цій же строфі слово «сторощили» виправлено на «поломили». У строфі, яка починається словами «Муки розпуки», слово «павуки» має варіант «гадюки». Слова «Хамства п’ястуки» закреслено. У строфі, яка починається словами «О каналія», слово «обросла» має варіант «замурзана».

Біля основного тексту є ще два фрагменти – варіанти окремих строф:

Повітря нам

Повітря для грудей

Нема запор, тюрем, гребель

Нема там казарм та брам

Повітря нам

Повітря скель

Повітря гір

Де лиш сягає зір

Вперед звернути очі. Глядіти просто

в сонце.

Досить вже тінів ночі. Для очей світла

треба конче.

Для кертиць та лиликів ніч

Світла, світла для юних віч!

Не оплете пітьмою їх павук

Не зведе їх маяк злуд

Солодкий млосний блуд

Не настрашить їх п’ястук

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 255 – 258.