Ніч в місті

Богдан-Ігор Антонич

ніч сідає на рогах вулиць і тулить сірі кудли в цемент стін

а часу гін

плутаючись в сіття дротів

по цинках блях

з даху на дах

з цвяху на цвях

котиться

і коле свої груди об колючки громозводів

котиться і коле

час – перекотиполе

місяць розп’ятий на антенах і рудий лоб омотав цілунками міди

а зимні долоні вітру

що пахне глиною підміських піль

холодять парні виски і біль

мучениці там біля ліхтарні

тінь розліпляє по мурах

афіші жаху

жаряться жарівки зорі на стелі

гаражу неба

і глядять як у ніг їх

на хризлярі в чорних окулярах

безшелесно їде гріх

Примітки

Вперше опубліковано: «Пісня про незнищенність матерії, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66 – 6). Підписано: «А.» Заголовок подано з малої літери. У рядку, який починається словом «місяць», слово «повісився» виправлено на «розп’ятий», слово «антені» виправлено на «антенах», слова «гойдає на мідяній гойдавці» виправлено на «омотав цілунками міди». Отож, рядок мав такий вигляд: «місяць повісився на антені і рудий лоб гойдає на мідяній гойдавці». Перед словами «журяться жарівки зорі на стелі» є закреслений рядок: «зорі на неба морі».

Закінчення вірша має інший варіант, у рукописі закреслений:

звізди на

че глядачі в те

атрі

поза

сідали в фотелях з хмар

і дивляться як у ніг їх

на хризлярі в чорних окулярах

безшелесно їде гріх

Жарівка – лампочка розжарювання, електролампочка.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 272.