Дума про плакати

Богдан-Ігор Антонич

Рядами, рядами, рядами

Довгими смугами, над кам’яними бруками

Висимо,

Лежимо,

Сидимо.

Ми на мурах розіп’яті,

Ми плакати, плакати, плакати.

І вдень, і вніч ми все одні,

І вдень, і вніч ми все різні.

Міняємося,

Лишаємося,

Кидаємося

В безвістя

Середмістя.

Ми розвійні вулиць брати

Ми плакати, плакати, плакати.

А над нами небо плине,

А під нами бетон лине,

А між небом а бетоном

Одним стоном, одним стоном

Місто, місто розікрите, розколисте та розлите.

Ми на мурів лук напняті,

Ми плакати, плакати, плакати.

Від рож червені,

Від мурів зелені,

Від фйолків фйолєтів,

Від неба блакитів

Ми вкрали,

Набрали,

Нассали.

Ми яскраві красок плати,

Ми плакати, плакати, плакати.

Водограєм

Буйним

Граєм,

Злотом, сріблом осліпляєм,

Мозайкою осяваєм,

Ми в вуличний чар закляті,

Ми плакати, плакати, плакати.

Ми все знаєм,

Що? – де? – є?

Ми всілякі вісті маєм,

Хто? – вже? – ще?

Ми про все повідомляєм,

Величаєм,

Поганьбляєм.

Ми вістуни все завзяті,

Ми плакати, плакати, плакати.

Ми мусимо все кричати,

Душу свою сповідати,

Тайни свої виявляти,

До ух лестиво шептати,

До ух рипливо гримати.

Без упину.

Без спочину,

До загину.

Ми не можемо спочати,

Ми плакати, плакати, плакати.

Людей зводим,

В блуд їх водим,

Ляском маним,

Ляском п’яним,

Жонглери, маклери, менажери

Все відкриті.

Все одверті,

Не закриті.

Покраяні,

Мальовані,

Проститутки, юди, свати

Ми плакати, плакати, плакати.

А як над бруком

Сальви згуком,

Ми, плебеї,

Тоді тиртеї,

Бунтів кобзарі,

Провокатори старі,

Революційні шмати.

Ми на мурах розіп’яті,

Ми плакати, плакати, плакати.

16 січня 1931

Примітки

Вперше опубліковано: «Пісня про незнищенність матерії, 1967». Вилучено останні 8 рядків.

У повному обсязі вперше надруковано у «Творах, 1998». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66). Підписано: «І. І».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 247 – 249.