Весна

Богдан-Ігор Антонич

в заграві лун виходять ранки з нетрів ночі і плямами багрів

трояндять зломи пошарпаних над персами землі примар

сонце в хомуті блідих брудних хмар

тягне за собою плуги в круг

за плугом плуг

повз гори повз луг

за скибами скиби

і борозди і рови

труться об землю триби

сонця о чолі як в крові

а як робітник в блузі наче

блиск пожеж

втомлений лоб омотує шматами вечірних тіней

струмками ллється

піт

на

піль

безмеж

весла запліднена дотиками сонця

лігає на чорнозем порізаний поритий

і зітхає криком чорних скиб

о як важко родити

Примітки

Вперше опубліковано: «Пісня про незнищенність матерії, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66 – 6). Підписано: «А.». Заголовок подано з малої літери.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 272 – 273.