Поема про вітрини
Богдан-Ігор Антонич
шкляні очі кам’яниць
над ними чола балконів
рійний мрійний стрійний танець
світла красок тонів
о місто місто місто
титанський каміння та цементу тин
о місто місто місто
задивлене в неба блакить алмазними зіницями вітрин
очі шкляні кам’яниць
над ними шильди фасади
мінливий реклам танець
пестить трійлом принади
о місто місто місто
гігантний заліза та бетону тин
о місто місто місто
розбавлене рельєфами вітрин
о так глядіти в ваші прозорі шиби
о прямовисні озера закляті
чи се плюскотять срібні риби
з місячного сяєва натяті
так добре
так добре
так добре
ой є
ой є
ой є
о скорбе
о скорбе
о скорбе
п’є
ллє
б’є
так добре
так добре
так добре
де – еге
де – еге
де – еге
гей – ей
ей – гей
ще – ще й
ще – ще й
гей
так добре глядіти в ваші безплямні шиби
о скорбе перерізана площиною вітрини
в дощі рефлексів розцвіли казок гриби
шоколадові дрібні мелюзини
ах тах тарах
ох тох торох
ух тух турух
по тисячкрать пристрасні очі водять по вас трус
та ви хіхочетесь рожевими лампами
по тисячкрать вдаряєте цілунками покус
мерехтливі в блеску зливи спокусливі плями
в жоржети шовки брокати крепдешини
убрані цвітів клумби
вічно всміхнені деревляні манекени
квадрати прямокути ромбоїди ромби
очі шкляні кам’яниць
рельєфи шильди фасади
блідий місяць каганець
ярких ліхтарень громади
о місто місто місто
гігантний заліза та бетону тин
о місто місто місто
кричи квадратами вітрин
кам’яниць шкляні очі
сном зашуміли будуари
виллялись темні тіні ночі
на сквери парки тротуари
о місто не треба лякатись її конклюзій
о місто тебе прощають на добраніч вітрини
брязкотом жалюзій
Примітки
Вперше опубліковано: Дніпро. – 1968. – № 10. – С. 137 (публікацію підготував М. Ільницький). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66). Заголовок написано з малої літери. Підписано: «Ігор Ігоренко».
Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 249 – 251.