«Над Гелеспонтом небо є прозоре...»

Богдан-Ігор Антонич

Над Гелеспонтом небо є прозоре

і грає вітер в білих пін вітрилах.

До сонця полетів Ікар на крилах

і неба синь криштальну ними оре.

Орел лиш так високо хмари поре,

та топить сонце віск крил. Кров б’є в жилах.

Десь губляться пера. Брак сил в рук брилах.

Паде герой в бурхливе, синє море.

Буває: серце розгорить людини,

гидке тоді йому життя плебея

та сірих днів тяжать години.

І відродити людськість Прометея

огнем бажає, сяга верховини,

та тут вбива її власна ідея.

Примітки

Вперше опубліковано: «Твори, 1998» (за машинописом з архіву Євгена Поповича під заголовком «Ікар»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 68 / 1). У «Творах, 1998» вірш датовано: «3 березня 1931». Можливо, машинопис з архіву Є. Поповича було зроблено за іншим рукописом. На сьогодні його не виявлено.

Ікар – герой античної міфології, син Дедала. У відомому міфі про Дедала та Ікара йдеться про те, що, переслідуваний царем Міносом, Дедал утік із Кріту, піднявшись у повітря на штучних крилах, які сам зробив собі й синові.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 262 – 263.