Поет

Богдан-Ігор Антонич

Цвітуть в городі рожі,

Годинник б’є на вежі,

Снігів весни сміх крають ножі,

На небі зір горять пожежі.

Ідуть у даль стовпи прохожі,

Шляхів порозкиданих межі.

Сни пахнуть сіна гожі

у дзенькітливих кіс мережі.

На наших бажань всіх кінці

Висока, молочна дорога

Всміхається тихо, привітно.

Блідий, молодий сухітник

Лаврові плете вінці

Й кладе їх на чоло Бога.

Примітки

Вперше опубліковано: Сучасність. – 1992. – № 9, вересень. – С. 66 (публікацію підготувала Л. Головата). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека. від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66 – а).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 263.