Відвічний мотив

Богдан-Ігор Антонич

Сонце клало тіні вже рожеві

Тоді вперше засміялись уста Твої черешневі.

Трави грали вигравали

Уста Твої тихо так дрижали

так

так

так

та-а-а-а-ак

а-ай, я-яй, та-ла-лала-лай

гай-га-гага-гай

Не забуду менту цього аж до дня та й останнього

не забуду хвильки цьої аж до доби останньої

так (і т. д….)

Роси м’яко та й падали

Уста Твої тихо так дрижали

Вечір в гаї акорди грав липневі

Тоді востаннє засміялись уста Твої черешневі.

16 січня 1931

Примітки

Вперше опубліковано: «Твори, 1998». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66). Підписано: «І. І.».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 253 – 254.