Буковина

Юрій Федькович

Буковино, Волощино,

Мамко моя, ненько,

Як на тебе надивлюся –

Гуляє серденько…

Там ті гори, наше море,

Поля золотіють…

Гуцул косу несе в росу,

Волох просо сіє,

А вкраїнець чорнобровий

Упряг круторогі,

Оре-плужить та співає

Та молиться Богу,

Та осені дожидає,

Женчиків наймає…

А угринчук молоденький

Коника сідлає,

Та сап’янці узуває,

Та срібні остроги,

А вусочок підкрутивши

Махнув до небоги,

До шинкарки слобідської

На зелене вино.

Там знов сілля як весілля

Стоять по долині;

У їх щастя розгостилось,

Мов у своїм дому,

Доля поли закасала

Та мастить хороми,

Та віконця утирає,

Кватирочку нову;

А багацтво взяло хвартух

Та доїть корови,

Та в коморах припрятує,

Та пасіку рядить.

А дітвора на улиці

Обступила діда,

Та дорогов не пускає,

В хату затягає,

Старі ноги умиває,

Медом напуває.

А він усіх на коліна –

То хрестить, то плаче…

Кому бублик, кошу шажок,

А кому калачик,

А кому знов образочок

З святої Сучави…

Буковино, мамко моя,

Во вік тобі слава!

Примітки

Друк. Нива, 1865, ч. 1, стор. 8 – 9.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 171 – 172.