Прощі

Юрій Федькович

(За Гайнем)

Лежить козак молодесенький

Да на хорування;

Коло го стара мати:

«Сину мій коханий!

Тепер літечко надворі,

Ідуть люди в Київ –

Іди і ти помолиться

Пречистій Марії:

Вона тебе вихворює,

Серденько загоїть!»

«Нічо, мамо, нічо, сиза,

Ріднесенька моя!

Ходім в Київ помолиться

За мою Оксану…

Доле моя, доле моя!..

Мамо моя, мамо!»

У Києві у святому

Молебень ведеться;

У Києві у святому

Там благодать ллється!

Хто на ноги нездужає,

А подужать хоче, –

Несе ніжки восковії;

Хто руки, хто очі…

А мій Іван несе серце

Із ярого воску:

«О, пречиста великая,

Ти матінко божа!

У сусіда було дівча –

Укрили коверцем…

О, пречиста ти київська,

Загой моє серце!»

Горить свічка на ліхтарі,

Горить, догоряє.

Лежить Іван на постелі –

Уперше дрімає;

Білу ручку – на сердечку…

Така його доля!..

А тим часом у кімнаті

Поволі, поволі

Тихі двері одчинились

Та й знов зачинились:

Ввійшла в хату божа мати, –

За нев два ангели, –

Та й поклала білу ручку

На сердечку Йвану…

Серце стало… А та ненька

Не знала – аж рано.

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 17. стор. 198.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 317 – 318.

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 17, с. 198.

У Писаннях на основі першодруку твір віднесено до розділу «Поезії 1868 – 1876 рр.», проте Ю. Федькович у листі до віденської молоді писав про цей твір як закінчений уже в середині 1866 р.

«Прощі» – це вільний переклад поезії «Die Wallfahrt Kevlaar» («Паломництво до Кефлаару») з видання «Buch der Lieder» («Книга пісень», 1827) видатного німецького поета Генріха Гейне (1797 – 1856).

Автограф невідомий.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 526.