До Дмитра Лелица (цуґфіра)

Юрій Федькович

Не в гарячій Італії,

В душних казематах,

А у своїй рідній хаті

Зійшлися ми ся, брате.

Да що з того, товаришу,

Коли наша доля,

Та ружева наша доля,

За голубим морем

Лишилася, не здужала

Білими ногами

За бригадов шкандибати –

Може, вже й пропала!

Може, вже ї не побачиш,

Друже мій єдиний?

Вернули би пошукати,

Та вже нема сили

Мірять царські дорожечки!

Та й чи ж знати, брате,

Де за нею повертати,

Де їй пошукати?

Може, вона з неділеньков

Купається в морі?

Може, вона з Маланками

По тих шкляних горах

Швийцарійських гойдається?

І там добрі люди.

Пішли би й ми, пане-брате, –

Боля чогось груди…

А в вишнику поуз хати

Дівчата глаголять.

Подивімся, пане-брате,

Чи не наша доля

Стоїть отам, заквітчана,

Сині оченята?

Пане моя, Ладо моя,

Урочисте свято!..

А я думав, моя зоре,

Що ти десь за морем

Пишаєшся, – а ти собі

В панянськім суборі

Красуєшся, любуєшся,

Знай – в образі свято!..

Ходімо ї привітати,

Товаришу-брате!

Примітки

Досі не друковано. Друкуємо з автографу, власн. «Руської Бесіди» в Чернівцях. Рукопис – картка паперу, звич. 4°, записана з обох боків. У низу підпис «Федьковичь». Дати нема, та з характеру письма і з натяку на Федьковичеву любовну історію догадуємося, що вірша писана 1865 – 66 рр.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 183 – 184.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 14. Угорі олівцем написано: «З паперів Ом. Партицького. О. Маковей».

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 523 – 524.