У море!

Юрій Федькович

Чи журитись лихом-горем?

В море, друже, в море!…

Наймемося випасати

Біле стадо в горах.

Наймем ‘го ся випасати

У Чимчика пана, –

Будем ми ‘го вигонити

Рано, друже, рано.

Будем ми ‘го вигонити

В скляні гори в море,

Там про судженою долю

З визов поговорим.

Або в сонця запитаєм,

Де вона ся діла?

В’но майне лиш на лебеді

Білі, друже, білі,

І відішле їх на сей світ

Гребенистов филев.

Щоб принесли мою милу

На біленьких крилах

Аж у тридев’яту землю,

В море, друже, в море!

Доки стадо напасеться,

Ми се наговорим.

Примітки

Автограф – власність д-ра М. Бучинського в Станіславові; друкуємо з копії, зробленої д. Р. Заклинським (пор. Літературно-науковий вісник, 1901, кн. 3, стор. 321). Вірша датована 15 серпня І867. Др. М. Бучинський оповідає:

«Федькович умістив сей автограф на пам’ятку в книжці, де я записував народні пісні. Море у нього не ужите в властивім значенні, а буде значити, здається, верхи».

Се остатнє пояснене хибне: Федькович говорить про казкове море і казкове стадо, загалом про казковий світ поезії, в якому знаходить лік на буденне лихо-горе.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 190 – 191.