Дам’ян і єго любка

Переклад Якова Головацького

Ой в Омера вище Сараєва

Там висока гора коло двора,

Під горою левада зелена,

На леваді коло розточено.

У тім колі Дам’янова жена

Головою усіх переходить,

А красою усім перед водить.

Та промовив із кола Никола:

«Закрий очі, красна молодичко,

Бо чрез твоє біленькеє личко

Нині твому Дам’яну вмирати».

Ой не встиг він ті слова сказати,

Грим! – з-за гори зеленой хтось стрілив

Та Дам’яна право в серце вцілив!

Ой припала мила в головочку:

«Світле сонце, любий Дам’яночку,

Що-сь так мене освітило ясно,

Та так борзо за гороньку зашло?!»

«Любко моя, роженько запашна,

Що так красно була-сь ми зацвіла,

Та й тяжкому ворогу-сь лишила!»

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 215.