XXXIV ода Горація, книга I
Петро Гулак-Артемовський
Parcus deorum cultor et infrequens,
Insanientis dum sapientiae
Consultus erro; nunc retrorsum
Vela dare atque iterare cursus
Cogor relictos etc.
От і допивсь!
І дохмеливсь!..
Довіку тямить буду!
Ні в рот не брать
Ні коштовать
Не хочу аж до суду!
Коли б вона
Уся до дна
Повитікала в бочках,
То ще б в церквах
Народ в свитках
Стояв би і в сорочках!
Ні, Грицьку, ні!
Хоч би мені
Повіситься й на гілці!..
Ані під ніс!..
Нехай їй біс,
Тій гаспидській горілці!
Вона мене
З світу зжене.
Коли б той ісказився,
Хто божий дар
Гнать через жар
У винниці навчився!
Ох! ох! ох! ох!
Зубів щось з двох
І ніг не долічуся!
Живіт, на сміх,
З ковальський міх, –
Здається ж, і не дмуся!
Самі кишки,
Мов бульбашки
У чавуні, клекочуть;
А пуп набряк;
Під пупом – так,
Мов жаби, знай, скрегочуть!
Ніс, як пістряк;
І скрізь синяк;
Бач, пика як набрякла!
Одна нога
Щось шкитнльга,
Друга зовсім заклякла.
Така нудьга!
Така туга!
Що чортзна де і діться!
От тут пече,
Тут гаряче,
А все б хотілось гріться…
А їсти щоб?
Та хоч у лоб!
Крий боже, як цураюсь!
Все б дудлив, бач,
Так от хоч плач!..
Щось од води жахаюсь!.,
Помацай чуб:
Бач, як оскуб,
Диявольська личина!
Тільки то сям
Стирчить, то там
З чуприни волосина!
Та вже ж чіплявсь,
Товк і знущавсь –
Скажена москалюка!
Коліньми грів,
Поки не впрів,
А там узявсь до дрюка!
Ох! ох! ах! ах!
Жовч в печінках,
Мабуть, всю стовк, псяюха!..
Геть, Грицьку, геть!
Та лучче смерть,
Ніж гаспидська сивуха!
Кахи, кахи!
Се за гріхи
Мене пеня спіткала!
Та вже й дурів!
За всіх кнурів…
Вже душка погуляла!
Була, була
На півсела
Худобинка і гроші:
Ізслизло се,
Проциндрив все;
Зостались тілько воші!
Пустив діток
Без сорочок
І жінку без запаски;
А сам в шинку
На привалку
Жду Лейбиної ласки!
А Лейба-гершт
В боки, як хверт,
Та Рухлі щось гергоче;
На мене зирк!
Та знай пирк-пирк!..
Невіра, ще й регоче!
Забрав волів,
Овець, корів,
Ще він же і здрочився!
Загарбав кіз
І хліба віз…
Бодай їм подавився!
Ой, так мені!
Так, сатані!
Катюзі – по заслузі!
Жлоктав живіт,
Аж лився піт,
Тепер засуха в пузі!
До церкви дзвін,
А пан Охрім,
Бувало, в шинк мандрує;
В церквах «свят, свят»,
В корчмі «гвалт, гвалт!
Охрім жидів муштрує!
Було, в пости,
Іще чорти
Не б’ються навкулачки:
А вже Охрім,
На глум усім,
П’яненький лізе рачки!
Було, піп Петр
В чистий четвер
Іуду величає;
Охрім в корчмі
Пойді кумі
Весільних затягає.
Чи в хату піп,
Охрім захріп,
Запінивсь, мов сказився;
Не сповідавсь,
Не причащавсь
Сім рік – і не хрестився!
Попи й дяки
В різдво – в святки –
З хрестом ідуть, з кропилом
А вже коли
Дере козли
Охрім і риє рилом!
На часточки,
На свічечки
Шагом не поплатився;
А мисочок
І грамоток
Не чув, як і вродився!
Ох! ох! ох! ох!
Зубів щось з двох
І ніг не долічуся!
Живіт, на сміх,
З ковальський міх, –
Здається ж, і не дмуся!
Ой, так мені!
Так, сатані!
По ділу ся халяндра!..
Нехай хутчій,
Попа мерщій
Покличуть Олександра!
Скажу: допивсь
І дохмеливсь!
Довіку тямить буду!
Ні в рот не брать,
Ні коштовать
Не хочу аж до суду!
А ти пляшки,
Грицьку, й чарки
Трощи, що маєш духу!..
Тільки… стривай…
З їх позливай
В барильце всю сивуху!
26 февраля 1832 г.
Примітки
Вперше надруковано О. Я. Кониським у журн. «Світ», 1882, № 2, с. 242; за іншим джерелом – О. О. Потебнею в журн. «Киевская старина», 1888, кн. 3, с. 201 – 206.
Автограф невідомий. Збереглося кілька списків:
1. Авторизований список 1836 р. рукою дружини поета (ДПБ, ф. 229, № 3, арк. 9 – 14).
2. Список у зшитку, що належав Станіславському Антону Григоровичу (1817 – 1870) – професору державного права Казанського і Харківського (з 1857 р.) університетів (ЦНБ АН УРСР, ф. X, № 3, арк. 6 зв. – 9). Напис рукою А. Станіславського (польською мовою) на першій сторінці: «Автограф, надісланий мені поетом 2 січня 1856 р. у Харкові», що стосується власноручно скопійованих автором чотирьох віршів з циклу «В Полтаву, моей милой Полинашке», доводить, що IX, XIV і XXXIV оди Горація переписано до цього зшитку близько вказаної дати.
3. Авторизований список невідомою рукою (ІЛ, ф. 66, № 1, арк. 1 – 4 зв.). Поставлену тут (чорнилом) дату «1823» закреслено олівцем і змінено на «1848». Власноручні авторські виправлення зроблено поверх попереднього тексту, ідентичного зі списками ДПБ і ЦНБ АН УРСР. Таким чином, хоча список, що зберігається в ІЛ, датується раніше від списку в зшитку А. Станіславського, він відбиває пізнішу стадію роботи П. Гулака-Артемовського над текстом цього твору.
Подається за списком, що зберігається в ІЛ.
Твір написано за мотивами оди Горація «Parcus deorum cultor et infrequens» (кн. 1, ода 34), початок якої взято за епіграф.
Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 69 – 73.