«Здоров був з празником...»

Петро Гулак-Артемовський

Здоров був з празником, мій любий Олексію!

Сказав би вірш тобі, та, далебі, не вмію.

Нехай святиться твій, Олексо, сей деньок;

Пий на здоров’ячко горілку та медок.

Що вип’єш, то твоє. Пий поти, поки п’ється!

Ось бач, – мені і ллють, та ба! Уже не ллється!

Уже од знахорів я випив не одну…

Допивсь – що пес, коли й ногою вже дриґну!

Я хочу в шинк – вони ж до якійсь шлють аптеки.

Уже із ліжка я не раз чухрав навтеки;

Так що ж! Піймають, бра! Простягнуть і припруть,

Рознімуть зуби ще – і ліки в горло ллють.

Бодай не брататься, Олексо, з знахорами!

Пий лучче замість лік – горілку з парубками,

Щоб ти не знав, що то на світі є гостець,

Щоб був здоровий ти, як київський чернець,

Щоб до тебе ніщо лихеє не пристало,

Щоб нудненько тобі з похмілля не бувало,

Щоб не торкнулися до тебе чиряки,

Ні волос, ні лишай, ні струп, ні болячки,

Щоб ти ні соняшниць, ні кашлю не боявся,

І щоб ти з трясцею ніколи не стрічався.

Щоб ворог не ступив у тебе на поріг

І не судив тебе, із’ївши твій пиріг;

Щоб ти парубковав і добре налазився,

Та ще й щоб не старим з ким добрим оженився,

Тим часом пий, поки горілки в пляшці є.

Бо ж в світі, куди глянь, то все що-небудь п’є:

Земля п’є з неба дощ, а землю небо смокче;

Пшениця й блекота, – все пить на світі хоче;

Травиця і квітки холодну росу п’ють,

А бджоли із квіток медок солодкий ссуть;

Мужик горілку п’є, – та й пан же не гуляє,

Бо кров мужицьку він лежить та попиває.

17 марта 1819 г., Харьков

Примітки

Вперше надруковано Корнієм Заклинським у празькому журналі «Slavia», 1957, кн. 4, с. 520 – 521, за списком І. І. Срезневського, зробленим у Празі 17 квітня 1840 р. для чеського поета і вченого Франтішека Ладіслава Челаковського (1799 – 1852).

Автограф невідомий.

Вірш є частішою поздоровчого листа П. Гулака-Артемовського до його знайомого, харківського чиновника Курдюмова Олексія Омеляновича (в публікації К. Заклинського помилково – «Кудрюмова»). Лист написано 17 березня 1819 р. у зв’язку з іменинами адресата (автор нарікає в ньому на свою хворобу й вибачається, що через неї не може привітати іменинника особисто). Копія І. І. Срезневського зберігається в Літературному архіві Страговської бібліотеки в Празі під шифром Р18 J46.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 43 – 44.