«Петро мужик непоказний...»

Петро Гулак-Артемовський

Петро мужик непоказний,

Та вдавсь собі проноза з біса:

Здається, з пики і дурний,

Та годзунковатий гульвіса.

От ґедзь напав Петра! Не спить, не їсть ніколи,

Бажає бачить П’ятембурх

І, знай, черка писульки до Миколи.

Нехай, каже, поки не випре з мене дух,

Хоч раз тобі я поклонюсь,

Нехай на П’ятембурх доволі надивлюсь.

Микола, гарний, любий пан,

Черка йому: «Надінь ти, Петре, свій жупан,

А на жупан з відлогою свитину,

І решетилівський кожух,

І хліба деяку шматину;

Та й чимчикуй щомога в П’ятембурх».

От наш Петро уже і в П’ятембурсі

В свитині новій і в кожусі!

Петра за гостя прийняли,

Петра усюди повели,

Чого Петрова душка забажала,

Усе побачила, всього покуштовала…

Петро, мов єднорал, між панством виступає,

Перед Петром москаль рушницю піднімає,

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Петрові в тарілках підносять панську страву,

Та що й казать! Петро пішов у славу!

Але Петрові вже й нудненько щось стає;

Петро буцім то сяде, то встає,

Все груди мацає, кородиться, і кашля,

І нищечком під ніс собі, скривившись, папля.

Петрові стрічку й хрест Микола втеребив,

Петра Микола в двір до Самої водив;

Петро буцім повеселів,

Та вп’ять здурів

І світом нудить,

Других і сам себе посеред ночі будить;

Петра напали перелоги,

Петра з нудьги не носять ноги!

В Петра буцім усе в господі умира,

В Петра всі хворі там – і жінка, й дітвора,

Петро притьмом додому, до двора!

Микола-пан швидчій Петровій жінці

В цариці випрохав намисто в сто червінців;

Петро уп’ять повеселів,

На всі чотири поглядів

Та й: «Паночку, – сказав, – здорові ж оставайтесь

І в П’ятембурх мене вже більш не сподівайтесь».

3 марта 1833 г., Петербург

Примітки

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 487 – 488.

Автограф невідомий. Зберігся авторизований список з виправленнями й нотаткою П. Гулака-Артемовського французькою мовою:

«Цю дрібничку було написано в Санкт-Петербурзі 3 березня 1833 р. в домі його превосходительства п. Лонгінова, статс-секретаря її імператорської величності, саме тоді, коли автор дістав його дозвіл повернутися до Харкова» (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 1 – 2).

Після рядка «Чого Петрова душка забажала» в списку зроблено пропуск, позначений двома рядками крапок, на місці яких рукою автора вписано рядок «Усе побачила, всього покуштовала». Два рядки крапок після рядка «Перед Петром москаль рушницю підіймає» лишилися в списку нерозкритими.

Подається за авторизованим списком.

Лонгінов Микола Михайлович (1780 – 1853) – петербурзький чиновник, статс-секретар і член Державної ради. Завідував усіма учбовими та благодійними закладами «відомства імператриці Марії Федорівни», до якого належали Харківський та Полтавський інститути шляхетних дівчат, де служив П. Гулак-Артемовський. Виявляв до поета прихильність і покровительство.

Петро мужик непоказний… – До цього рядка в авторизованому списку зроблено власноручну авторську примітку: «Сам автор, Петр Петрович Артемовский-Гулак». Внаслідок хибного прочитання рукопису рядок протягом довгого часу друкувався помилково: «Петро мужик непокорний…»

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 73 – 74.