Дитячі й юнацькі роки

Віктор Беляєв

Народився Адріан Феофанович Кащенко 19 вересня 1858 року на дідицькому хуторі Веселий Лукашевської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер Запорізької обл.), де й пройшло його дитинство. Батьки були козацького походження (мати з роду Рудь); численна родина (п’ять братів і чотири сестри) після відміни кріпацтва поступово розорялась. Надто великий розрив у віці між старшими і молодшими обумовив тісне зближення і «найдружніші відношення» наймолодших – Адріана і Миколи (1855 р. народження), що став згодом визначним вченим-біологом, академіком, одним з фундаторів ВУАН.

Микола Феофанович пізніше (вже 1920 р.) згадує, що «молодший брат Адріан був постійним моїм товаришем у дитячих іграшках, і ми на все життя заховали дуже теплі відносини…» [Кащенко М. Ф. Коротка автобіографія. – Відділ рукописів ЦНБ АН УРСР, ф. X, № 5299, с. 3. (Далі посилаємося в тексті: ВР ЦНБ УРСР, ф. №. с.)]. Разом жили вони й у Катеринославі у старшої заміжньої сестри Марії, куди, слідом за Миколою, Адріан приїхав восени 1867 р. поступати до підготовчого класу гімназії. «Завжди і незмінно, – писав у «Спогадах» Микола Феофанович, – він був працелюбним, тихим, рівним вдачею і незворушно спокійним. За все своє життя я не зустрів більше жодної такої людини» [ВР ЦНБ УРСР, ф. X, № 5298, с. 7].

Адріан був розумним і вдумливим юнаком, проте офіційна наука гімназії ним не сприймалася. Він з третього класу переходить до юнкерського училища, де, як син відставного офіцера, й навчається на казенний кошт. Після закінчення училища, одержавши офіцерське звання, залишається на службі в Катеринославі. Неприховані згадки про військову службу знаходимо на сторінках повісті А. Кащенка «Зоряно» (1908) – про те, як був він

«ротним вчителем. Від солдатів він почув чимало народних оповідань, казок і переказів, які здебільшого записував. У часи військової служби… пильніше взявся до вивчення української мови… У ті ж роки було видано перше його, писане українською мовою, оповідання і була розпочата ним тією ж мовою драма».

Через кілька років А. Кащенко виходить в запас, переходить на службу до контролю Катерининської державної залізниці. Подальша його служба – у Пермі, Петербурзі, Туапсе, знов (з 1914 р.) у Катеринославі – на будівництві залізниць. Адріан Кащенко у житті і творчості був щирою людиною, він ніколи не приховує своїх симпатій та антипатій, часто-густо фігуруючи на сторінках творів не лише оповідачем від автора, а й безпосередньо – активно діючим персонажем. Тому уважне прочитання його творів на теми сучасності дозволяє побачити першопоштовхи духовних борінь, громадських настроїв, прослідкувати різні етапи становлення національної і соціальної свідомості, творчих уподобань.