3. Підліток

Юрій Клен

Ще не уміє він красу знайти

в струмкому вигині хвилястих ліній

і ще за темний ліс на гори сині

з вікна співучі кидає мости.

І ще нема в безкрайому мети,

ще ваблять Анди, прерії, пустині,

де, як у давню давнину, і нині

дано життю буяти і цвісти.

Та інколи вже погляд у задумі

сковзне по смаглості дівочих лиць

чи ловить потай відблиски зірниць.

А то зорить сузірних знаків струмінь,

що в них, зачерши мудрості в роках,

колись читатиме, як у книжках.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 79.