6. Старість

Юрій Клен

Давно вже сонце юності зайшло,

пливе по той бік кулі, десь під сподом,

і світить там далеким антиподам,

сховавши їх під матірне крило.

Як відкопати те, що вглиб росло?

Як би ж то землю, що взялася льодом,

наскрізь просвердлити глибоким ходом,

щоб там побачити прозоре тло!

Вдивляючися жадібно в той прозір,

внизу уздріти клапоть голубий,

що засиніє в глибині, мов озеро,

а, може, й сонця промінь золотий,

коли воно по вогняній орбіті

спливе урочисто в чужім зеніті.

Примітки

При писанні цього вірша пригадався колишній проект Фламмаріона просвердлити земну кулю наскрізь і таким робом створити «коридор» між Старим Світом та Америкою.

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 80 – 81.