3. Жоффруа Рюдель

Юрій Клен

Не раз із краю дальнього трувер

заходив, і в піснях його бриніла

її краса. Непереможна сила

повабила до владарки химер.

І ось тебе – безсмертного тепер –

помчали в море радісні вітрила.

До вуст твоїх вона вуста схилила,

коли з тобою разом день умер.

Хотів би й я слідами йти твоїми,

узявши плащ і посох пілігрима!

І, може, тиха хвиля вечорів,

останнім полум’ям зорі залита,

мій корабель, у золоті омитий,

приб’є до тріполійських берегів.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 65.