Біля церкви

Олександр Кониський

Іду біля церкви: тиск панства великий,

На дверях сторожа з шаблями стоїть,

Побідний молебень сам править владика,

А дяк горлатий «много літ» кричить.

В молитву єдину всі уста злилися,

Всі дякують богу за вбитих людей;

Хвалити святого гуртом прийнялися

За ріки криваві й тисячі смертей!

А в мене в серці ні молитви,

Ані хвилі в душі нема:

За що хвала? За що молитва?

За що подячливі слова?..

Ні, не молитву і не славу,

Тому, хто підніма війну,

Я чистим серцем нелукавим

Проклін навік пошлю йому…

1. XII. 1877

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Правда. – Львів, 1878. – № 1. – С. 233. У кінці зазначено дату написання – 1. XII 1877. – Підпис – Перебендя.

Подається за першодруком.

Поезія навіяна подіяли російсько-турецької війни 1877 – 1878 років.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 530.