Думка («На скелі високій…»)

Олександр Кониський

На скелі високій сиджу одинокий,

Круг море синіє безкрає та хвилі…

Про тебе гадаю, моя чорноока!

Лягла ти, спочила у тихій могилі!..

Зорею ясною, пишною, святою

Недовго для мене ти в світі зоріла,

Недовго впивався я щастям з тобою,

Недовго проміння людові світило…

Зайшло моє сонце, скотилася зоря,

Я знов одиноким на скелі сиджу,

На синє, безкрає, на вольнее море,

Невольник-засланець, журливо гляджу!

Кинувся б на хвилі, нехай би втопили,

Так в серці палає ще інша любов:

Любов до родини – святої Вкраїни!..

Може, на Вкраїну вернуся я знов!

І принесу в дари коханому краю,

Не злато, не гроші – пісню голосну;

Ту пісню старую про волю новую.

Про рівність, братерство – та тоді і вмру…

С. Петербург, 1866 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Правда. – Львів, 1877. – № 22. – С. 835. У кінці зазначено дату написання – С. Петербург, 1866 р. Підпис – О. Перебендя.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 525.