Моє бажання

Олександр Кониський

Не обскурант я, що не плачу

За тим, чого нема.

Що вже минуло і мина…

Я України долю бачу

Не в бунчуках, не в булаві,

Не у гетьманській голові;

Не в скарбах, схованих у скрині,

Не в запорозькій Україні,

Не в тім, щоб, вибившись на волю,

З ляхами знову воювать

Та кров слов’янську проливать

І засівать трупами поле.

Я даром сліз не проливаю:

Слов’ян усіх в одній сім’ї

Побачить хочеться мені…

Ось бачте, я чого бажаю!

В Полтаві, 1862

Примітки

Вперше надруковано в газ.: Слово. – Львів, 1862. – № 22. У кінці зазначена дата написання – Полтава, 1862. Підпис – Ф. Верниволя.

Передруковано в журн.: Правда. – Львів, 1867. – № 1. – С. 1.

З деякими змінами, очевидно, цензурного характеру (знято рядок «Не у гетьманській голові», зроблено ряд лексичних замін) твір увійшов до зб.: Кониський О. Я. Порвані струни. – С. 11.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 514.