Думка («Я не боюсь тюрми і ката…»)

Олександр Кониський

Я не боюсь тюрми і ката,

Вони для мене не страшні!

Страшніш тюрма у рідній хаті,

Неволя в рідній стороні.

Мені не стид носить кайдани

За волю краю і братів;

Позор – золочені жупани

Носить, найнявшись до катів.

Нехай нас мучать і катують,

А слова правди не уб’ють!

Нехай кати всі бенкетують –

Час прийде – разом пропадуть.

Що нам тюрма! То слава наша!

Ми всі тепер сидим в тюрмі!

Всі п’єм одну ми скорбну чашу,

Одна вона – тобі й мені.

В кого єсть совість і надія,

Того ся чаша не мина,

Той випити її зуміє

Усю, усю! до дна, до дна!

Кого у краще віра гріє,

Тому ся чаша не страшна, –

Вона прибавить ще надії,

І більше укріпить вона.

Примітки

Вперше надруковано в жура: Русалка. – Львів, 1866. – № 7. – С. 49. Дата написання не зазначена. Підпис – Перебендя.

Під заголовком «Тюрма за волю» передруковано у вид.: Антологія руська. Збірка найзнаменитіших творів руських поетів. – Львів, 1881. – С. 33 – 34. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 524 – 525.