До Миколи Лисенка

Олександр Кониський

Вдар по струнах тихесенько,

та про нашу долю

не грай мені веселої,

а заграй смутної…

Легесенько, тихесенько,

мов на сон дитині,

щоб встав образ перед мене

сонної Вкраїни.

Ніч зорява… блідий місяць…

соловей співає, –

мати в хаті голодного

сина присипляє…

Світ на дворі, – із кошари

останню телицю

бере збірщик за податки…

Плаче молодиця!

А от літо… от і жнива:

на вкраїнських нивах

буйне жито, колосисте,

на славу вродило.

От пожали, в копи склали,

у клуню звозили;

змолотили – попродали,

подать заплатили…

Зима, холод; діти плачуть

голодні і голі…

В теплій хаті лічить гроші

Лейба довгополий…

Оттакої-то смутної

заспівай, козаче!

Нехай в пісні і в музиці

Україна плаче…

1881

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Світ. – Львів, 1881. – № 10. – С. 167. У кінці зазначено дату написання – 1881. Підпис – Перебендя.

Передруковано у зб.: Кониський О. Я. Вибір з поем. – С. 25 – 26.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 532 – 533.