Заспів до поеми «Гуцул»

Олександр Кониський

Ой поля ви, поля!

Мати, рідна земля!

Скільки крові і сліз

По вас вітер розніс!

Він розносив кругом,

І Дніпром, і Дністром,

В Чорне море котив,

Босфор кров’ю поїв.

Од Карпат, за Кубань,

Поза Сейм, за Есмань,

По траві, по степах,

У горах, у ярах.

І на листі в лісах

Блищить, наче роса,

Наша руська сльоза,

Наша тямка лиха.

І блищить, і горить,

Жалем серце гнітить;

Та сльоза гаряче

Душу чулу пече.

Сивий діду Дніпро!

Свої води давно

Ти всі морю віддав,

Собі сліз ти набрав.

І у Дністер, і в Прут

З гір не води течуть;

Не повінь то була,

Що поля залила;

Не водою заливсь

Дніпровою наш низ, –

То з народних із сліз

Береги розійшлись…

Діти руські, ідіть,

Сльози нені утріть!

Нехай промінь весни

Зсушить сльози старі.

Яворів, 30 червня 1884 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Літературно-науковий вісник. – Львів, 1901. – Т. 14. – Кн. 4. – С. 45, під заголовком «Із ненадрукованих поезій О. Я. Кониського. Заспів до поеми «Гуцул». У кінці зазначено дату написання – Яворів, 30 червця 1884 р. Підпис – Перебендя.

Автограф, що має заголовок «Заспів до поеми «Гуцул», зберігається в ІЛ (ф. 77, № 8). Першодрук має незначні відмінності від автографа. Подається за автографом.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 533 – 534.