«Отак, не вирвавшись на волю,...»

Олександр Кониський

Отак, не вирвавшись на волю,

в тюрмі, в неволі і помру!..

В чаду безправ’я і неволі –

в кайданах руки я згорну…

А кат у тісну домовину

положить тіло і заб’є…

Отак, безслідно, без спомину

життя скінчається моє…

Тоді вона – моя єдина,

хіба згадає про мене

і нишком вранці на могилі

мене в молитві пом’яне.

І скаже: «Він умів любити,

його завіт – свята любов!»

О, серденько! На всьому світі

є тільки вічного – любов…

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Світ. – Львів, 1881. – № 7. – С. 125. Дата написання не зазначена. Підпис – Перебендя.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 531 – 532.